Зʼїж книгу | Що не потрапило в роман "Полюбовниця Вітґенштайна" та що на цю тему го...

Що не потрапило в роман "Полюбовниця Вітґенштайна" та що на цю тему говорив автор роману — Девід Марксон. Інсайдерська цікавинка від Макса Нестелєєва з нашої закритої групи книжкового клубу:"Полюбовниця Вітґенштайна" починається без пояснення про те, що сталося з головною героїнею, яка її передісторія і навіть як її звуть.Втім, у першій версії роману все це було. І ще більше було в оповіданні Марксона "Здорова Кейт", яке вийшло в 1986 році в журналі "Confrontations". Ось що каже сам автор: Назва «Здорова Кейт» - звісно, іронічна. Кейт була середнього віку, хороша художниця, але страждала через невизнання і від спогадів про давно померлу дитину, а ще перебувала в класичних стосунках із одруженим чоловіком, які, очевидно, нікуди не вели. Оповідання непогане, але залишило в мене відчуття, що тут є щось більше. Зрештою, я почав розвивати цю центральну концепцію, ідею самотності, і вигадав для неї якомога екстремальнішу метафору — буквально перетворивши її на єдину людину на землі" З цього пізніше виросла перша частина роману, в якій: спочатку жінка прокидалася й опинялася в ситуації, коли весь світ спорожнів... далі була її пряма мова від першої особи про наступні вісім чи десять місяців життя, всю паніку, природну недовіру, жах перед тим, хто ще може бути у світі, якщо хтось ще там є і поступове звикання до всього цього + нескінченні сумніви в реальності. І/або божевілля. Тож, коли я довів історію до її першої повністю самотньої, засніженої зими, вона ледве не збожеволіла. Вона була певна, що бачила Модільяні, який прогулювався сніговими заметами в бермудах, знайшла Брамса, який грав на піаніно в ресторані... а потім одного прекрасного дня - о диво, весна. Далі я збирався перенестися на десять років уперед. Та сама жінка, але тепер, коли більшість цих страхів минули, вона просто жила з ситуацією, ладнала з нею, психологічно підживлювалася всім, щоб підтримувати рівновагу" Зрештою, Девід Марксон просто викинув цю першу частину і почав з того, що одразу "перенісся на десять років уперед" — і, власне, саме з цього і починається "Полюбовниця Вітґенштайна"(на фото Марксон та його краш Джек Керуак — про цього та інших літ крашей ми також дізнались з цікавинок в клубі)