Зʼїж книгу | Щиро кажучи, дивує те, що я змогла написати стільки дописів на тему #з...

Щиро кажучи, дивує те, що я змогла написати стільки дописів на тему #зк_мистецтво_в_сюжеті , і жодного разу не згадати про Артемізію ДжентілескіХоча, щиро кажучи, мене зараз більше дивує те, що я змогла написати стільки сторінок, жодного разу не згадавши про Артемізію Джентілескі.…Насправді Артемізія, мабуть, єдина людина, яку можна в черзі по сигарети чи деінде назвати святою, принаймні не відчуваючи при цьому нетактовності.Її, зрозуміло, теж зґвалтували.Коли їй було лише п'ятнадцять років.Але Боже, яка ж це була художниця. Попри те, з яким світом їй довелося зіткнутися багато років тому.Ну, і попри те, що її катували, щоб перевірити правдивість її слів, коли справа про зґвалтування потрапила до суду З прекрасного тексту Девіда Марксона «Полюбовниця Вітґенштайна» І пара слів про те, хто зґвалтував художницю і що там з катуваннями (з книги «Історія мистецтв без чоловіків» Кеті Гессел)Артемізія Джентілескі (1593 — бл. 1653) — одна з небагатьох жінок художниць, яка за життя стала знаменитістю. Уже в дванадцять вона втратила матір і виховувала тьох своїх братів. Майбутня мисткиня росла розтирчи фарби в майстерні батька-художника.Зрештою вона вивчилась у флорентійській Академії мистецтв і дизайну, працювала по всій Італії та за межами країни, а своїми покровителями вважала Карла І та родину МедічіУ 1611 році Агостіно Тассі, художник і друг сім'ї, зґвалтував Артемізію, коли вона працювала в батьковій студії. Батько дівчини подав на Тассі до суду майже через рік, адже цей вчинок зганьбив його родину. Травматичний судовий процес тривав сім місяців і лишив по собі документ на триста сторінок, якому вже понад 400 років. Він зберіг мужній, промовистий і ствердний голос Артемізії: «Він кинув мене на край ліжка, штовхнув, вхопивши рукою за груди, і поставив коліно між стегнами, щоб я не могла їх зімкнути. Він підняв мою одіж і затулив рота хусткою, щоб я не кричала»Протягом усього судового процесу Джентілескі катували за допомогою методу «сибіла», коли навколо пальців обв'язують і затягують мотузки, — такий собі аналог сучасного детектора брехні й найогидніша тортура для художника. Також її змушували доводити свою невинність, вимовляючи знамениті слова «це правда, це правда, це правда» (è vero, è vero, è vero). Попри те що суд таки виніс обвинувальний вирок, під захистом Папи Римського Тассі вдалося уникнути покарання. Така ситуація, на жаль, і нині не дивуєБільшість творів Джентілескі присвячені жінкам, які прагнуть помститися за себе, але в жодній із цих робіт вони не постають жертвами. Попри спокусу прочитати в них життя художниці, варто визнати, що вони самі по собі визначні. Джентілескі стала іконою фемінізму частково завдяки своєму надзвичайному почуттю власної гідності. З її листів ми знаємо, що вона боролася за справедливе ставлення до жінок і чесну оплату їхньої праціВ прикріпленому дві роботи художниці: «Автопортрет в образі святої Катерини Александрійської» (1615-1617) та «Юдифа вбиває Олоферна» (1612)