Сьогодні Купала, завтра Івана…У неділю був день літнього сонцестояння – найдовший день, найкоротша ніч. Люди це помічали здавна і вважали цю пору часом, коли світи добра та зла, життя та смерті зустрічаються. Через це ми й знаємо про купальське відьомство та «квітку папороті». Також існували певні у обряди у різних куточках України. Про них я багато не розповім), пізніше додам відео фахівців, але поділюсь одним записом. Це спогади від моєї прабабусі, Кордик Марії, як вона з іншими дітьми свого часу (кінець 40-х) водили по селу «вільце». Так вони називали «купайлицю» – один із атрибутів цього свята у багатьох регіонах. Цікавим є певна екзотичність обряду посеред місцевих сіл, де особливе місце посідала Трійця. А причиною цього є те, що хутір Горбаха (сучасний куток села Вихвостів), де народилася прабабуся, був заселений переселенцями з Волині після Столипінської реформи у 10-х рр ХХ ст. Вони принесли цей обряд з собою і він зберігався ще протягом декількох поколінь, хоч у основному селі про свято й обряд взагалі нічого не знали. https://youtu.be/1C0OGcCsAC8