східний поліщук | Ну й від Юрія Дахна, відомо краєзнавця з села Москалі Чернігівського р...

Ну й від Юрія Дахна, відомо краєзнавця з села Москалі Чернігівського р-ну, адаптація радіодиктанту па-маскалюовскі. З Москалів варіант мав бути обов’язково!Набіть трохі ' припазнівшись, да спалняю вашу прозьбу, пєнє Алєксіей, пєнє Татяна! Да єкбі нє падапхнулі мєнє тади, дак і досі музюкавсє б пісать ті нє пісать. Не буду сьогодні писати державною мовою. Нє буду й гіліеть па варожуом, як ік сваєму ж сарЕму гілять ще багатєнна людєй кругА нас. Нє буду, як казала мая прабаба Гапа — хай йуой там лєгенька лєжать, зємєльку дєржать да нас дажидатца — й антємонєї резводіть. Нє буду й челєніть. І хоч хай палєтіть у муой буок каменючче, а сєгодні буду гаманіеть па-своєму — па-маскальуовські:Треба жить! Жиздь як сон, да нє тєрай хвасон! Треба хоч патроху да зазірать у кніжкі. Да тіятрев із сєла нє дабєресьсє, дак хоть дівітца єкеєсь дєтєктівне кіно па інтернету. Треба вігулювать сабаку Бурана. Кажного дня пасті да муштревать куоз, щоб на чужиє гароди нє наділісь. Треба жить! Треба жить, як набєжить! Да й нє патроху, а на повну катушку! Нє завтре, нє послізавтре, бо ноди нє будє калі, а тєпер і па-справдєшнюом! Нє дємєнать нуосцакам катуов, що плутаютца пуд нагамі лє рундука, а трохі астєпєнівшись сунятца да їх пажалувать. Збіегать з кашолкаю в ліес па абабкі. Хача єкіє тєпер абабкі, як уже времʼє апенькам з-пуд пнюов вістиркуватца. А як харешей приглєдєтца, дак можна пабачить що пуд лістєм стримєнєють ще й свінаркі аже редуовкі. Пазамазувать на зіму душнікі, пудмазать у хаті комін ік храму. Ащеслівлювать тих, кого мі любіма. Треба спревлять платті з лєлюоткамі, данатіть на армєю, нашукувать РЕБі да гєнєратари. Днямі карачитца навколєнцах, навкорпушках ті сагнувшись у три пагібелі сабірать валовськіє арехі, щоб їм трохі ладу давєсті да аддать туди, діе вани буолєй патриебніей.Треба любіть сваю дамуовку даже єкшо вана нє руодна й душа да єїє нє лєжить. Треба здавать кров і може з єю варухнєтца в чийуомсь сєрци любов да слуов «докуль», «пулєнята», «кієхі».Треба цалаватца, як віпадає слушний мамєнт, і казать теє, що йдє з души. Сюсюкатца нєма калі. Матєр'яльне — крохке. Жиздь тєче наче вада круз пальци. Настаяшим аказалось туолькі теє, за що нєльга вхапітца рукамі: споміни, сміех да любов.Треба й приплакнУть, калі хочетца да калі можетца. За всє теє, що нє должна було з намі случіц'тца. За теє, що мі нє туолькі знаєм, як пішетца «далєкабуойний дрон» або «балістічна рекета» , а й можем резпазнавать їх нАслух. Варегі хочуть, щоб мі булі пахожимі на їх: гібіелі у віечнуой гризніе. Забулісє пре теє, що хто з чим да нас придє, з тим і пуойдє. Пазарилісє на чужеє нахалюгі да ладиругі. Хай вани нє дуождуть! Хай їх тамакі сарОчка нє чепає! А мі тутакі будама жить лавєнна супроті історії і зараді тих, хто послі нас будє жить і па-нашуомгаманіеть.Текст був взятий на сторінці Юрія Дахна у Facebook (посилання у коментарях).