пан диджей | Настрій на грані. Який зовсім не співпадає зі сторітелінгом моїм. Опиш...

Настрій на грані. Який зовсім не співпадає зі сторітелінгом моїм. Опишу події останніх 7 днів у моєму житті:30 квітня я зовсім не можу нормально провести ефір, тому що я не можу банально сидіти на стільці, рівно стояти, взагалі навіть лежати. Після ефіру їду спочатку до сімейного лікаря, потім до невролога. Купую купу ліків. Відправляють на мрт. 1 травня скасовую всі плани. Бо, банально не зміг спати на своєму матраці, тільки на жорсткому дивані ледь-ледь. Ліки не допомогають. 2 травня трішки знімається біль. Є запасний план, адже ввечері дискотека, на яку я чекав дуже-дуже. Дякую команді, зустріли, провели, зробили всі умови, щоб я зміг налаштуватися і прикласти всі сили (і подяка знеболювальним), щоб виступити. Хоча лікар заборонив все - довго стояти, довго сидіти. Які взагалі танці і стрибки? Але - шоу маст гоу он. Все було супер. Фото і відео ви бачили. 3 травня додалися ускладнення «після вчорашнього». Все болить, важко все… ліки не допомагають. 4 травня не можу приїхати на ефір. Дякую команді, яка з розумінням поставилися до ситуації. Нарешті заставляю себе поїхати на МРТ, важко дістався, важко але зробив його. Бо 10 хвилин в одній позі лежати дуже боляче.5 травня я все ж таки виходжу в ефір, бо трішки наче стало легше. Попрацював, аж життя в очах зʼявилось. (Не можу без роботи). Кульгаю, записуюсь знову до невролога і я ще не знаю…. 6 травня під час ефіру телефонує Мама. А ви ж знаєте - якщо телефонує Мама зранку і ще під час ефіру то це щось недобре…. Завершую інтервʼю одразу телефоную - Мама повідомляє, що вчора помер мій Дядько, мамин двійняшка. Я в стопорі. Їду до лікаря. Лікарка вітає мене з першою грижею. Прописує нове лікування на два тижні. Якщо не допоможе воно - далі тільки до нейрохірурга. Настрій -100. А завтра працювати на корпаративі. Скасувати не можна, Мама просить не їхати в Запоріжжя. 7 травня я працюю в ефірі, і розумію що нові ліки по трішку почали діяти. Після приїзжаю виступати на локації. А ввечері після чергового прийняття ліків мені прям дуже легше стає. Я прям можу рівно стояти. Моя грижа вирішила мене потішити і відпустити. (Сподіваюсь на довго).8 травня в мене вихідній в ефірі. Паралельно переписуюсь з сестрою, бо сьогодні похорони дядька. Всі думки там, з тіткою Машою, з Мамою, з моїми сестрою Танею та братом Віталієм. Але займаюсь хатніми справами. Моя рідна сестра Наталка тримає в курсі. Нещодавно зізвонилися з усіма. Поплакали. Поговорили. І ось сиджу і думаю. Як би його не йо*нутись від цього життя ? Це ж я мовчу про загальний моральний стан, про життя у війні, про постійне «не вистачає грошей». Все що не робиш - робиш мало. Минулого тижня мені пару днів снилось, що у мене шатається зуб. Коли останній сон був - я його вирвав. Мені розтлумачили сон - помре хтось з близьких. Я відмахнувся, «що за чепуха». А на наступний день я дізнався про смерть дядька. А дядя Юра мені запамʼятався позитивним та завжди усміхненим. У нього золоті руки. Крім того, вони з мамою ідентичні копії один одного. Все моє дитинство і юнацтво він лагодив нам то телевізор, то мігнітофони. Саме він зміг, якимось чином, в наші магнітофони весна впіндюхати радіо. Яке я слухав цілодобово і записував ефіри. Привозив в користування відеомагнітофон з мультиками про Тома і Джері. А також я міг записувати кліпи з БізТВ. Він помер випадково і неочікувано, буквально за 1,5 місяця йому б виконалося 70. Клятий тромб. Як зберігати спокій, баланс, бути оптимістичним. Все складно, все важко. Емоційні гойдалки.Цінуйте батьків, зараз вони найважливіше - їм зовсім не пощастило жити у цей час. Зателефонуйте зайвий раз, напишіть повідомлення. Завтра може не настати. А може… й все буде добре. Вибачте. Щось накрило. Давно не було лонгрідів. Нікому не цікавий ти - коли сумний. Нікому не цікаво, що ти - хворієш, нікому не цікаво бачити тебе слабким та стомленим.Не все так просто й легко. За посмішкою - багато суму. Обійняв. Бережіть себе і своїх рідних.