TGLIST.COM.UA
Fuente
Духівник | Свято, що повернулося додому!День пам'яті святителя Михаїла, першого м...
Духівник
@duhivnyk
603 Vistas/Alcance
2026-10-13 09:46
Mensaje №3828
Свято, що повернулося додому!
День пам'яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського, — престольне свято храму, настоятелем якого я є. І вперше за всі роки я зустрічаю його не в Києві, а на Святій Горі Афон.
Хтось скаже: далеко від свого храму, від своєї парафії, у такий день. А я відчуваю, що ніколи ще не стояв так близько до самого коріння цього свята.
Святитель Михаїл прийшов до Києва з грецького світу. Він приніс на наші пагорби віру, яка виросла тут, на берегах цього моря, серед цих гір, у цій мові молитви. Він хрестив киян у водах Дніпра. Тисячу років тому віра йшла звідси — до Києва. Сьогодні Київ приходить сюди — подякувати.
Цей шлях протоптаний задовго до мене. Антоній, юнак із Любеча, прийняв постриг саме на Афоні й приніс благословення Святої Гори на київські схили. Так постала Печерська лавра, і наш Печерськ недарма називали другим Афоном. Там, у Лаврі, спочивають і мощі святителя Михаїла. Афон і Київ — не дві різні точки на карті, а одна жива нитка, яку століттями тримали в руках монахи, прочани, молитвенники.
Чому це для мене важливо?
Бо це повернення до джерела. Коли віра йде від джерела до міста, а потім місто повертається до джерела, — коло замикається, і в цьому колі є подяка, якої не скажеш словами.
Бо звідси, з місця, де народилася наша духовна традиція, я молюся за Київ. За місто, яке сьогодні живе під загрозою, але не перестає молитися. За свою парафію, за кожного, хто цього дня стоїть у нашому храмі.
Бо храм — це не стіни. Мої парафіяни моляться в Києві, я — тут, а літургія одна. Для молитви немає відстаней, і святий Михаїл, який сам колись подолав шлях від Греції до Дніпра, знає це краще за нас.
І ще тому, що на Афоні ти не настоятель. Тут ти просто прочанин, один із багатьох, хто прийшов поклонитися. І, може, саме в цьому смиренні свято свого храму відчувається найглибше.
Святителю отче Михаїле, моли Бога за нас, за Київ і за Україну.
Прот Роман
Свята Гора
Афон
День пам'яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського, — престольне свято храму, настоятелем якого я є. І вперше за всі роки я зустрічаю його не в Києві, а на Святій Горі Афон.
Хтось скаже: далеко від свого храму, від своєї парафії, у такий день. А я відчуваю, що ніколи ще не стояв так близько до самого коріння цього свята.
Святитель Михаїл прийшов до Києва з грецького світу. Він приніс на наші пагорби віру, яка виросла тут, на берегах цього моря, серед цих гір, у цій мові молитви. Він хрестив киян у водах Дніпра. Тисячу років тому віра йшла звідси — до Києва. Сьогодні Київ приходить сюди — подякувати.
Цей шлях протоптаний задовго до мене. Антоній, юнак із Любеча, прийняв постриг саме на Афоні й приніс благословення Святої Гори на київські схили. Так постала Печерська лавра, і наш Печерськ недарма називали другим Афоном. Там, у Лаврі, спочивають і мощі святителя Михаїла. Афон і Київ — не дві різні точки на карті, а одна жива нитка, яку століттями тримали в руках монахи, прочани, молитвенники.
Чому це для мене важливо?
Бо це повернення до джерела. Коли віра йде від джерела до міста, а потім місто повертається до джерела, — коло замикається, і в цьому колі є подяка, якої не скажеш словами.
Бо звідси, з місця, де народилася наша духовна традиція, я молюся за Київ. За місто, яке сьогодні живе під загрозою, але не перестає молитися. За свою парафію, за кожного, хто цього дня стоїть у нашому храмі.
Бо храм — це не стіни. Мої парафіяни моляться в Києві, я — тут, а літургія одна. Для молитви немає відстаней, і святий Михаїл, який сам колись подолав шлях від Греції до Дніпра, знає це краще за нас.
І ще тому, що на Афоні ти не настоятель. Тут ти просто прочанин, один із багатьох, хто прийшов поклонитися. І, може, саме в цьому смиренні свято свого храму відчувається найглибше.
Святителю отче Михаїле, моли Бога за нас, за Київ і за Україну.
Прот Роман
Свята Гора
Афон