— Далі — п'ятниця, — відповів святитель, і в його суворих очах майнула усмішка. — Готуй хліб на двісті душ. Прийдуть.
І зник.
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.
І тих, хто створює машини.
І тих, хто вписує в них світло.
І цю землю, яку хотіли зробити порожньою — а вона виявилася повною: імен, могил, молитов і живих.
А в п'ятницю знову був молебень. І людей прийшло вдвічі більше.

Роман Лілея

Афон
Присвячується
Україні

ПІСЛЯМОВА
для тих, у кого виникли запитання

Дехто з читачів запитує: якщо мова про антихриста, то до чого тут робот? Адже святі отці — преподобний Єфрем Сирин, святий Іоанн Дамаскин — писали, що антихрист буде людиною. І апостол Павло назвав його «людиною гріха, сином погибелі». А на машину не діє ні свята вода, ні молитва.

Усе це правда. І саме тому варто дочитати Писання до кінця.

Апостол Павло говорить про людину гріха. Але Іоанн Богослов в Откровенні показує ширшу картину: поруч із нею постає звір, а за ним — образ звіра. І в тринадцятому розділі, у п'ятнадцятому вірші, сказано: «І дано йому вкласти духа в образ звірини, щоб образ звірини й говорив».

Образ, зроблений руками. Образ, що говорить. Образ, у який вкладено дух — і дух цей не Божий.

Як мав назвати таке апостол у першому столітті? Слів «андроїд» чи «робот» тоді не існувало. Іоанн описав побачене мовою свого часу: штучну подобу людини, в якій живе біс.

Про те саме попереджають і старці Афону: прийде час, коли людина віддасть себе творінню власних рук і поклониться йому.

Моя новела не сперечається зі святими отцями. Вона не каже, що антихрист — це машина. Вона говорить про те, що прийде перед ним і разом із ним: про образ, якому вклоняться. І про того, хто в цьому образі оселиться.

Тож питання не в тому, чи подіє свята вода на залізо. Питання в тому, чи встоїть перед цим залізом людина.

Читайте Писання уважно. Воно неуважності не прощає.

Роман Лілея