Canal Духівник - @duhivnyk - №3113
ПЕРЕДМОВАдо новели «Він живий»Є речі, котрих наука не пояснить, бо вони пишуться не на папері, а на серці. Є смерті, котрі не є смертями, бо Бог іще тримає в долоні те, що люди вже відспівали. Є воскресіння, котрі відбуваються до загального воскресіння — тихо, посеред війни, посеред чужої ночі, посеред чужого імені.Преподобний Ісак Сиріянин писав, що серце милуюче не може стерпіти жодної образи навіть для ворога — і тому б'ється воно вдень і вночі, благаючи помилування для всіх. Така молитва, котра в'яже двох — того, що молиться, і того, за кого моляться, — є тонкою ниткою, по якій Бог веде назад тих, кого ми вже поминули.Старець Силуан Афонський додавав, що любов є таким видом знання, до якого розум сам по собі прийти не може. Любов знає, де її людина, навіть коли всі інші тримають у руках сповіщення про загибель. А преподобний Порфирій Кавсокаливит казав: Господь не залишає тих, хто хоч раз поклявся бути з Ним до кінця, — і не залишає їхніх близьких теж.Ця новела — не про чудо. Чудо — це коли Бог робить виняток. А тут — не виняток. Тут — Його порядок, котрого ми не бачимо, доки Він Сам не дозволить його побачити. Те, що мені, недостойному священникові, було дано почути в один день над одежею, котру всі вже вважали поминальною, — лиш мала шпарина в цей порядок. І ця шпарина відкрилася не для мене, а для тієї, що чекала.Читай повільно. Молися за тих, кого «вже немає», з тією самою силою, з якою молився б, якби знав напевно, що вони живі. Бо хтось із них — живий. Бог знає, котрий.«Я не помру, але житиму, і розповідатиму діла Господні» (Пс. 117, 17).свящ. Роман Лілея
447
26-05-11 12:33