Лейшманіоз — це паразитарне захворювання, про яке в Україні говорять значно рідше, ніж про бабезіоз або дирофіляріоз.

Але для собак, які подорожують Європою або були привезені з південних країн, ця хвороба має дуже велике значення.

Її підступність у тому, що після зараження тварина може місяцями або навіть роками виглядати абсолютно здоровою, поки паразит поступово поширюється організмом.

🦠 Хто викликає лейшманіоз?

Причиною є найпростіші паразити роду лейшманія.

Для собак у Європі найбільше значення має вид, який здатний заражати не тільки тварин, а й людей.

Основним резервуаром цього паразита в багатьох країнах Середземномор’я є саме собаки.

Але це не означає, що людина зазвичай заражається безпосередньо від собаки. Для нормального природного циклу паразиту потрібен спеціальний переносник.

🦟 І це не комар

Лейшманіоз переносять дрібні кровосисні комахи — москіти-флеботомуси.

Вони значно менші за звичайних комарів і найбільш активні переважно:

🌅 у сутінках
🌙 уночі
🌡️ у теплу пору року

Коли заражений москіт кусає собаку, паразити потрапляють у шкіру.

Після цього починається набагато цікавіший процес.

🧬 Паразит фактично ховається всередині імунних клітин

Зазвичай клітини імунної системи захоплюють чужорідні мікроорганізми та знищують їх.

А лейшманія навчилася використовувати цей механізм собі на користь.

Паразита поглинають макрофаги — клітини, які повинні його знищити.

Але лейшманія здатна виживати та розмножуватися всередині цих клітин.

Разом із ними паразит може поширюватися в:

🩸 кровотворні тканини
🫘 нирки
🫀 печінку
🦴 кістковий мозок
🧬 лімфатичні вузли
👁️ структури ока
🧴 шкіру

Саме тому лейшманіоз — це не просто «шкірний паразит».

Це системне захворювання всього організму.

🤔 Чому одна собака хворіє тяжко, а інша — взагалі ні?

Ось одна з найцікавіших особливостей лейшманіозу.

Зараження паразитом не означає автоматичного розвитку хвороби.

У багатьох інфікованих собак клінічні симптоми можуть ніколи не з’явитися.

Велике значення має те, яку саме імунну відповідь сформує організм.

Якщо імунна система добре контролює паразита, собака може роками залишатися клінічно здоровою.

Якщо контроль слабшає — кількість паразитів збільшується й починається хвороба.

Тому від моменту зараження до появи перших симптомів іноді проходять місяці або навіть роки.

🐶 Як виглядає лейшманіоз?

Найскладніше те, що у нього немає одного специфічного симптому.

Собака може мати абсолютно різні прояви.

Найчастіше власники помічають:

🧴 випадіння шерсті
🩹 лущення та ураження шкіри
👂 зміни на кінчиках вух
👃 ураження навколо носа
👁️ проблеми з очима
📉 поступове схуднення
😴 слабкість
🫘 збільшення лімфатичних вузлів
🩸 кровотечі з носа
🐾 кульгавість або біль у суглобах

Досить характерною ознакою може бути також надмірний ріст кігтів.

Але навіть за наявності кількох із цих симптомів поставити діагноз лише за зовнішнім виглядом неможливо.

🫘 Найнебезпечніше ускладнення — нирки

І ось це особливо важливо.

При лейшманіозі організм активно виробляє антитіла проти паразита.

Утворюються комплекси:

антиген + антитіло.

Вони циркулюють у крові й можуть осідати в дрібних структурах нирок — клубочках.

У результаті розвивається запалення та пошкодження ниркових фільтрів.

Спочатку це може проявлятися лише втратою білка із сечею.

Пізніше можливі:

💧 посилена спрага
🚽 частіше сечовипускання
📉 схуднення
🤢 нудота та блювання
🩸 підвищення ниркових показників
🫘 хронічна хвороба нирок

Саме ураження нирок є одним із найважливіших факторів, які визначають прогноз при лейшманіозі.

Тому у собаки з підтвердженим захворюванням недостатньо просто «знайти паразита».

Обов’язково потрібно оцінювати аналізи крові, сечу, втрату білка із сечею та роботу нирок.

🔬 Як його діагностують?

Одного аналізу часто недостатньо.

Залежно від ситуації ветеринарний лікар може використовувати:

🩸 аналіз на антитіла
🧬 молекулярне дослідження на генетичний матеріал паразита
🔬 цитологічне дослідження
🧫 дослідження тканин
🩸 загальний і біохімічний аналіз крові
🚽 аналіз сечі

Продовження 👣