День 4: Атлантида #місяць_драміони #малево — Міс Ґрейнджер, принце Драко, посуньтеся трохи до центру, —гукнув фотограф.Герміона ступила вбік, і її плече вперлося в лікоть Драко.— Міг би хоча б одягнутися. Ми тут, між іншим, фото на пам’ять робимо.— Я, може, й міг би вдягнутися, — ліниво кинув він, — а от із твоїм вічно невдоволеним лицем уже нічого не зробиш.Вона різко повернула голову й глянула на нього вгору. Хіба чоловік мав бути таким високим, кремезним та ще й, до біса, вродливим?— О, не хвилюйся. Скоро ти цього обличчя більше не побачиш тут.— Обіцяю не сумувати, — відказав Драко, зустрівши її погляд. — Зніми окуляри.— Що? — вона спантеличено кліпнула.— Зніми бісові окуляри.— Навіщо? Я без них погано бачу, якщо ти не в курсі.— Для фото.— Ще чого, — Герміона перевела погляд на фотографа, який усе ще вовтузився з камерою.— У тебе гарні очі, — пробурмотів Драко зовсім тихо. — А за скельцями їх не буде видно. Місяць потомуЛюба докторко Ґрейнджер, сподіваюся, що в тебе все добре. І хоч мені не хочеться цього визнавати, але я сумую за тобою. Можливо, ми могли б зустрітися? Лондон, Атлантида чи будь-який куточок світу, який ти забажаєш. Я чекатиму на твою відповідь. Завжди твій — на суші й під водою, Драко. [Ти моє світло в найтемніші часи] 🎵MOLODI — my sea🎨Арт у кращі якості — у коментарях.А також можна підтримати роботу кудосом в Instagram.