Лагідна Драміонізація | Горокраксом тижня 2 оголошується @wildwitchfanfic з роботою «Амнезія»—...

🏆Горокраксом тижня 2 оголошується @wildwitchfanfic з роботою «Амнезія»— Де я? — перше, що Драко відчув, прийшовши до тями, — різкий запах антисептичного зілля. — У лікарні Святого Мунґо, — відізвався знайомий жіночий голос десь збоку. — Невелике прокляття та легка травма голови, але нічого серйозного, — щось прохолодне торкнулося його губ. — Випий, — Драко слухняно проковтнув в’язку рідину. Головний біль трохи притупився, і він розплющив очі, завмираючи. Відьма над ним була прекраснішою за світанок. — Чи надовго я тут? — він сподівався, що вона скаже «так» і йому не доведеться вигадувати собі недуг, аби затриматися. — Ні. На кілька годин, не більше, — цілителька хитнула головою, і з її пучка випало декілька кучерів. Його вразило непоборне бажання схопити один і потягнути. — Зілля може спричинити легку дезорієнтацію та тимчасову амнезію, але це минеться.Амнезія? Цікаво. — Це означає, що я міг забути щось важливе? — Драко сів на ліжку, посунувшись трохи вгору на подушках. — Можливо. — Ми були знайомі раніше? — Так.— Ви впевнені?— Абсолютно. — Ви справді вважаєте, що я міг би забути таку, як Ви? — він подарував їй свою найкращу усмішку та підморгнув. Дівчина лише пирхнула і зробила запис у картці. — Чи достатньо близько ми були знайомі? — Можна і так сказати, — вона рушила до виходу.— Почекайте! — він спробував затримати її, але відьма пішла, і Драко міг думати лише про те, коли зможе побачити її знов і якими м’якими виглядали її вуста. Чи часто пацієнти хотіли поцілувати її?— Знаєш, хто я? — у палату увійшов інший цілитель.— Йди геть, Забіні. Краще будь другом і поверни ту гарненьку цілительку. Якщо треба, скажи, що я тут помираю. — Не драматизуй. Усе загоїться, поки весілля скоїться. — Це втішний прогноз, — вона повернулася з тацею, повною настоянок. — Цілителько? — Драко не міг втрачати більше ані хвилини. — Підете зі мною на побачення?Відьма усміхнулася та підійшла до нього.— У мене досить щільний графік на найближчі два тижні, але, можливо, після... — вона поцілувала його в щоку. — ...так.— Чи всім пацієнтам так щастить? — Тільки тим, з ким я заручена. Драко кліпнув й подивився на руки відьми, впізнаючи на її пальці сімейну обручку. — Ви моя наречена?! — як йому могло так пощастити?— У нього таке обличчя, наче він виграв довічний запас фелікс-феліцісу, — Блез задихався від сміху. — Якщо ти зараз не стулиш свого писка і не звалиш звідси, — вона зиркнула на Забіні, — то я подбаю про те, щоб на ранок після весілля твоє зілля від похмілля перетворилося на проносну настоянку!— Усе-усе, я мовчу і йду. — Ми справді... одружуємося? — Так, за два тижні. Тож згадуй швидше, любий. — Тоді, — він притягнув її ближче, — чи не могли б Ви нагадати мені деякі важливі моменти? — Хм. Я не думаю, що це входить у протокол лікування амнезії, — її вуста були на відстані в півподиху. — Але для Вас, авроре Мелфой, я зроблю виняток.— Будь ласочка, цілителько Ґрейнджер, — він розплющив очі, розуміючи, що видав себе. Вона хихикнула.— Я знала, що ти все пам‘ятаєш. Наступного разу менше витріщайся на мою дупу.