​​Той випадок коли мене жорстко збентежило і роздратувало. Це - Донецьк. Це там тепер зимою діжки з водою підігрівають за допомогою буржуйок. На дворі - перша чверть 21 сторіччя. Це той самий Донецьк, який палав вогнями реклами щовечора і де в ресторанах було не пропхнутися. Це той самий Донецьк, в який я приїздив у відрядження і мене тягли в шинок та хвалилися як у них все зе бест! Це той самий Донецьк який приймав Євро-2012 і де виступала Бейонс. Донецьк - місто троянд... Тепер Донецьк це місто лайна в пакетиках і діж з водою які підігрівають дровами... Ні, я не питатиму "Як?" і "Чого добилися?" Для мене навала Москви це давно як навала зомбі які знищують і отруюють все до чого дотяглися. Якщо вони зайняли Донецьк - там не може бути інакше. Я просто вкотре усвідомив чому я в ЗСУ і чому не відмовляюся від жодного відрядження у бік фронту. Чому я пишаюся що колишній підприємець, нині я старший сержант ЗСУ. Саме через це. Аби зупинити їх. Аби зомбі made in Russia не дотяглися до того що мені дорого і до тих хто для мене дорогий. Бо буде так само як в Донецьку. Я вкотре усвідомив чому громадяни в Україні зараз можуть бути або в ЗСУ, або для ЗСУ. А всі інші уже готові підігрівати діжки буржуйками і бігати на цирлах перед кадирівцями. Власне, як всі кріпаки. Бо козаки - б'ються.