​​З Днем Збройних сил. Наразі далеко не всі розуміють, що Збройні сили України це не просто натовп озброєних парубків і дівчат, зведених у певну організаційну структуру. ЗСУ - це значно більше. ЗСУ це інституція, від діяльності якої, без перебільшення, залежить майбутнє України. Бо прямо зараз Україну намагається знищити зовнішній ворог, і єдине що стоїть у нього на шляху - бригади та корпуси ЗСУ. Але це не все. ЗСУ наразі це ще й майбутнє України. Завершиться війна і вчорашні фронтовики повернуться до бізнесу й органів державної влади. Вони напряму будуть вирішувати майбутню долю країни. А враховуючи, що війна (на жаль) не завершиться повною поразкою і капітуляцією окупанта, Україна ще десятиріччями буде жити в умовах постійної готовності до війни. Відтак, командування ЗСУ матиме значний вплив в державній системі. А ЗСУ це не тільки ті хто в ЗСУ. ЗСУ - як козаки-запорожці, це всі хто в ЗСУ, всі хто був у ЗСУ і всі хто буде у ЗСУ зразу як заграють сурми. І ще. ЗСУ уже перетворилися на суспільну субкультуру. Уже зараз фронтовика в цивільному (навіть окулярика-ботаніка) можна легко відрізнити по специфічному сленгу: "Плюс", "4.5.0", "мінус, повтори", "так точно". Тощо. Війна завершиться, а зв'язки між людьми залишаться. Людям які штурмували посадку, які прикривали їх артвогнем, які посилювали танками, які з неба з БПЛА корегували для них вогонь, які все це розставляли на Дельті та Кропиві аби рішення приймалися швидко, які ставили зв'язок та підвозили боєприпаси, і все це під шквальним ворожим вогнем та дронами - таким людям завжди буде про що побалакати. Такі спільні згадки ріднять і пов'язують. Такого - не забути. Фрази "був" і "була" для таких людей стануть паролем. І це обов'язково проявиться у післявоєнному житті. Той хто був - сприйматиметься як рідня. Всіх нас перев'язали ЗСУ, НГ, ДПСУ тощо.З Днем Збройних сил. Вітаю дотичних. ЗСУ - це назавжди.