Харків сьогодні - місто без вікон. Не образно. Буквально.Від початку великої війни тут було вибито понад 220 тисяч вікон. Це більше, ніж є в середньому європейському місті.71 тисяча з них - це вікна у квартирах людей. Ще 35 тисяч - у під’їздах. Половина всіх цих руйнувань - на Салтівці та в Київському районі.І проблема не лише в тому, скільки їх розбито. Проблема в тому, що закрити їх нічим. Наших виробничих потужностей не вистачає навіть для Харкова. А є ще вся Україна.Ми знову й знову закриваємо OSB-плитами діри в будинках. Іноді - по п’ять, десять разів в одному й тому ж місці. Бо ракети та дрони б’ють туди, де вже били.А зима вже на горизонті. І зима не пробачає.Ми не сидимо склавши руки. Відкриваємо мобільні ЦНАПи там, де були удари. Допомагаємо людям оформити відновлення швидше. Залучаємо міжнародну допомогу.Завдяки нашим партнерам уже встановлено 12 тисяч вікон. Ще 3 тисячі - в процесі. Програма «єВідновлення» підтримала понад 13 тисяч родин. Але цього мало.Тому сьогодні говорю всім, хто може чути і діяти.Харкову потрібні вікна. Бо вікна - це не тільки про тепло. Це про життя. Про дітей, які мають засинати в безпеці, а не за OSB-плитами.Ми можемо це виправити. Разом. Звертаємося до всіх, хто має змогу змінити ситуацію: до урядів країн і міст-партнерів, міжнародних організацій, благодійних фондів і представників бізнесу. Об’єднаймо зусилля, щоб усі діти, усі сім'ї в Харкові зустріли зиму в теплі та безпеці!