У 1929–1930 роках Микола Шпиковський зняв два свої головні українські фільми: іронічну комедію ситуацій «Шкурник» та авангардний шедевр «Хліб».Сьогодні обидва фільми вважаються важливими віхами в українському каноні. Утім, у часи свого виходу вони зазнали важкої ідеологічної критики.Наступна стрічка, «Гегемон» (1930), стала ще однією спробою своєрідної реабілітації – цього разу вдалою (агітаційний «Хліб» звинуватили в занадто «абстрактно-умоглядній» естетиці та формалізмі).У статті з відповідною назвою «Гегемон» («Кіно», №21–22, 1930) В. Левчук не стримувався в компліментах:«Жодний фільм не зачеплює так глибоко робітниче нутро, тому й не дивно, що робітники зрозуміли, що це їх фільм і сприйняли його, як ні один із фільмів (...)Режисер подав спробу нового жанру в кінематографі, що не має у основному центральних «героїв», а лише осіб, що репрезентують певну групу чи колектив, і навіть в цій групі вони виконують загальну функцію (...)[Шпиковський] показав, що з, порівнюючи, невеликими коштами, в обмежний термін та заощадженням плівки можна зробити фільм і дійсно цей фільм, стає поруч найкращих картин, а по своїй тематиці – на першому місці, в загальній продукції радянської кінематографії».Уже завтра о 19:00 в кінотеатрі «Жовтень» разом подивимося «Гегемон» під живий музичний супровід від Дмитра Радзецького. Приходьте!