На зламі 1930-х та 1940-х, коли Олександр Довженко та Юлія Солнцева знімали «Визволення» — вимушену агітку про радянське «звільнення» територій заходу України та Білорусі, вони встигли залишити чимало письмових свідчень, що категорично відрізнялися від бравурного характеру фільму.Зокрема, Солнцева пригадувала, що дружини радянських військових позабирали з магазинів спідні нічні сорочки й почали носити їх як парадні надворі, викликаючи сміх місцевих.Довженко ж писав: «Народу там, у Буковині, жилося набагато краще, ніж у нас. Коли в нас їдеш поїздом, то ніде не зустрінеш радісних облич, ошатного оздоблення. Усюди вбогість, бідність, пригніченість (...) На площі в Чернівцях — каруселі, усілякі наївні народні розваги. Так наші ідіоти негайно по приїзду вирішили забрати із площі карусель. Взагалі наші поводяться там погано (...)Ми туди несемо нашу брутальність, неделікатність, некультурність. Відчуття таке, що ми не більше організована культура, а більше низька... Вони здивовано бачать, як при нас усе руйнується, як жадібно розхапують речі тощо».📌 29 серпня о 17:40📌 у кінотеатрі «Жовтень»📌 у рамках фестивалю Soundtrack:UkraineМи не лише подивимося неоднозначний документальний фільм митців, а й запросимо вас на дискусію «Словник війни: як культура працює з болем».В обговоренні візьмуть участь історики KSE Антон Лягуша та Олена Стяжкіна, музикознавиця Ольга Лігус, критикиня, культурологиня Настя Платонова та Орися Демська, мовознавиця, організаторка і перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови.Квитки за покликом