Напередодні кінопоказу розповідаємо детальніше про «Звенигору» (1927) Олександра Довженка.У першому номері журналу «Кіно» за 1927 рік 22-річний Микола Бажан, тоді вже головний редактор двотижневика, відзначав «сухий факт»: «Українська кінематографія — найміцніша кінематографія Союзу».Виходячи з цього закликав, чи навіть вимагав, аби найближчим часом «із заток України виплив» по-справжньому світового рівня фільм, іронізуючи, що «береги радянської кінематографії» охороняє один лиш «Панцерник "Потьомкін"».І ось уже в передостанньому, 21-22 номері журналу за цей же рік, Микола Бажан неначе відповідав на власні ж заклики рецензією до того самого «фільму рівня Ейзенштейна, Пудовкіна, Клера й Ганса» — «Звенигору» (1927) Олександра Довженка.«Ідею, яку вклали в свій сценарій автори його (М. Йогансен та Юртик) режисер О. Довженко зумів так ново, так незвично для нашого ока показати, що вона заграла й зазвучала на екрані, як сімфонія, як мітинг, як гімн.Кінематографія, яка досі пленталась десь позаду бойового фронту української культури, висунувши цю зброю "Звенигора", відразу стала попереду і як мистецтво, і як войовник за нову культуру та за нові форми її."Звенигора" знайшла цілком нові ноти клавіатури кінематографії, що на ній і досі ще багато "творців" вибренькують свого остогидлого "чижик, чижик, где ты был", або не менш настирливі "кирпичики" (...) "Звенигора" — цілком оригінальний твір, і його оригінальність не треба було-б навіть доводити, коли б не знайшлося і тут аматорів дешевої паралелі, які кожному "енку" шукають батька "ова", не вірючи, що й в Назареті може бути де-що добре (...)"Звенигора" є глибоко національним фільмом, фільмом нації, що відроджується, фільмом нації, що будує соціялізм (...) Вона — як єдина річка, де тисяча струменів. Вона — як мозаїчна фреска, де кожен камінець цінний сам по собі (...)Вона — суцільна і в своїй іронії, і своєму патосі. Жодного шматка плівки — нейтрального, оповідального, нечинного. Вона — дійсна висока кінематографія».#кіноперіодикаДивіться з нами «сімфонію, мітинг і гімн» 9 квітня о 19:00 на Васильківській, 1. Показ «Звенигори» стане першим у ретроспективі Довженко-Центру «Українське поетичне кіно. Витоки». Квитки за посиланням. Повна стаття «Легенди та історія» в коментарях