Старий анекдот. Йде пані по селу і бачить сусіда у вуличному туалеті без дверей. Каже йому "Петровичу, бляха, ти б хоч двері поставив", а той у відповідь "так а нашо? шо тут брати?". Згадав я цей анекдот, коли в нашому чаті (link in bio) пробігло ось цеІсторія про бро, у якого засуспендили акаунт на гуглі. Просто одного разу він прокинувся, а йому гугл каже "все, тебе немає". А у нього на той акаунт було багато чого заведено, у тому числі його бізнес. Все пропало, і шо з цим робити, незрозуміло. Мені доля подарувала можливість відчути ці емоції на мінімалках. Колись давно я зареєструвався в інстаграмі, щоб спробувати його API. Запустив hello world, і одразу після цього акаунт заблочили. І виявилось, шо всім дуже сильно пофіг на твої проблеми. Фізично немає способу це якось вирішити, усі посилання ведуть на FAQ сторінку, а звернення в сапорт ігноруються. Як у south park, серії де Стен поклав 100 баксів в банк і вони одразу зникли. А на питання "шо робити", клерк сказав, що він консультує лише клієнтів, у яких є гроші. Так само і тут — сапорт відповідає лише тим, в кого є акаунт. Безкоштовний продукт має свою ціну. Це не ваш акаунт, вам дали ним покористуватись, і можуть забрати будь-якої миті. Почитайте пост, там багато цікавих кейсів. Про те, як домен стартапу не продовжили, його викупили, а потім під імейлами позаходили на різні сервіси, типу Notion і отримали доступ до усіх ресурсів. Або те, що зміна паролю не обовʼязково закриє доступ зловмисникам, бо є недокументовані апі ендпоінти, які рефрешать токени. І там пароль взагалі непотрібен. Якщо все не хочете читати, то проскрольте вниз, там є поради "шо робити". Їх небагато, і їх варто прочитати. До чого тут анекдот? Ми дуже недооцінюємо небезпеку, кажучи "та кому той акаунт треба" і думаючи, що він буде з нами вічно. Спробуйте уявити шо станеться, якщо ви втритите до нього доступ. Страшно?