📰ДомівкаNews🐈🦉

Зупиніться ‼️ Часом такий порятунок ламає життя...За останні три дні до нас принесли аномальну кількість птахів. І більшості з них допомога була взагалі не потрібна. Вони нормально жили у своїй природі, поки їх не викрали...Давайте розставимо крапки над «і», бо чесно вже трохи накипіло 🫠🟢 Що робити МОЖНА і ТРЕБА:Це ОК, якщо ви помітили птаха і хвилюєтеся.Це ОК - зателефонувати нам, написати, скинути фото чи відео.Це ОК - запитати поради у фахівців, які цим живуть і знають правила природи.🔴 Що робити НЕ МОЖНА:НЕ МОЖНА самовільно забирати птаха з природи, «бо мені так здалося».НЕ МОЖНА дзвонити нам, чути чітку інструкцію і все одно робити по-своєму.Так, дійсно, є випадки, коли птаха РЕАЛЬНО треба забирати.Якщо він очевидно травмований, якщо він занадто малий, голий і випав із гнізда, або якщо він уже лежить у зубах у кота... - так, тут потрібне негайне втручання. Але в усіх інших ситуаціях, будь ласка, увімкніть холодний розум!Знаєте, довкола сотні безпритульних собак і котів, які реально потребують допомоги тут і зараз. Але їх чомусь ніхто не поспішає масово згрібати в обійми й рятувати. Чому? Бо там треба брати відповідальність в довшій перспективі: завезти в клініку, оплатити лікування, витратити гроші й час, прилаштувати, знайти перетримку..А викрасти здорове дике пташеня з трави чи зняти совеня з дерева це ж безкоштовно. А далі люди стикаються з реальністю, не знають, що робити, і везуть птаха до нас.Коли ми пояснюємо по телефону, що мама-лелека може полетіти на цілий день за їжею і це НОРМАЛЬНО, що злетки вчаться літати на землі і батьки за ними стежать - послухайте нас! Не зліться і не сперечайтеся.Вириваюти здорового дикого птаха з його середовища - це приректи його на колосальний стрес. І через цю людську впертість вони потім часто просто гинуть у неволі. Вигодувати й правильно повернути в природу дику пташку в рази складніше, ніж вилікувати домашню тварину.Дика природа знає, що робити. Не пхаймо туди руки без причини. Побачили птаха - сфотографуйте, напишіть нам, послухайте пораду…Не вбиваймо тих, кого ніби намагаєтеся врятувати 🙏🏻

💔 Страшно уявити, що було б, якби ми тоді не встигли…Пам’ятаєте історію про маму та її 10 цуценят, яких ми забирали з лісу? Тоді це був суцільний стрес: перелякана собака, захищаючи своїх малюків, кидалася на наших дівчат, а самі крихітки були абсолютно беззахисними перед природою та голодом...Сьогодні ми дивимося на них і серце стискається від думки, яке майбутнє чекало на цю родину в глухому лісі, якби не порятунок.Але дива трапляються там, де є любов та терпіння ✨Мама, яка колись від страху не підпускала нікого, зараз змінилася до невпізнаваності. Вона стала абсолютно ніжною, лагідною та довірливою собакою.10 маленьких хвостиків виросли, зміцніли й уже повністю готові їхати у свої нові домівки!Попри таке важке дитинство, вони неймовірно гарні, сонячні та готові дарувати радість. Ми дуже хочемо і щиро віримо, що попереду на них чекає найкраще, сите та щасливе життя поза межами вольєрів, поруч із своєю людиною.Придивіться до цих носиків. Можливо, саме серед них чекає ваш майбутній найкращий друг?📩 Пишіть нам на @shelter_domivka_adopt щоб познайомитися з малечею та подарувати їм шанс на справжнє собаче щастя в родині!

Пугач – одна з найбільших і найвеличніших сов Європи, нічний хижак, якого складно переплутати з кимось іншим. Потужна статура, яскраві помаранчеві очі та характерні пірʼяні «вушка» роблять його по-справжньому впізнаваним🦉У нас живуть двоє таких птахів – Тамара і Григорій. Вони потрапили до Домівки із приватного звіринця, коли власники зрозуміли, що більше не можуть забезпечити їм належний догляд…За цей час Тамара і Григорій вже адаптувалися, стали впевненішими та уважно спостерігають за нашою територією 👀Вони є власниками однієї з тисячі історій, які можна прочитати у застосунку Домівки. Також, там є змога підтримати хвостиків через кураторство. Тобто, ви можете вибрати тваринку і фінансово підтримувати саме її.Тамара і Григорій також доступні для кураторства. Зараз на них двох троє піклувальників, що є недостатньо для їх утримання😢Адже базове забезпечення кожного жителя Домівки – це щоденні витрати на корм, догляд, облаштування вольєрів, ветеринарну допомогу та багато іншого. І коли в тварини є куратор, нам значно легше забезпечити її усім необхідним.Тому нагадуємо про цей спосіб допомоги нашим підопічним і просимо звертати увагу на тих тварин, які досі чекають на своїх кураторів🙏🏻Чим більше різних тварин ми охопимо турботою, тим більше історій матимуть щасливе продовження. Бо допомога потрібна абсолютно всім, незалежно від виду, розміру чи популярності. І кожен новий куратор є ще одним кроком до того, щоб наші підопічні мали все необхідне для гідного життя 💛

Сьогодні, 27 червня, Всесвітній день проти відмови від домашніх тварин.Він покликаний нагадати про проблему, яка щороку розбиває тисячі маленьких сердечок. Про відповідальність, свідомий вибір та розуміння того, що домашній улюбленець – це не тимчасова втіха, не іграшка і не частина інтер’єру, а жива істота, яка повністю довіряє своїй людині та залежить від неї.За роки діяльності ми бачили багато різних історій. І, на жаль, у більшості з них причини відмови від улюбленця майже однакові, які називаються «зміною обставин». Люди виїжджають за кордон – тварина стає непотрібною. У сім’ї народжується дитина – тварина стає непотрібною. Люди розлучаються – тварина знову стає зайвою…Повномасштабне вторгнення принесло ще одну страшну реальність: люди змушені покидати прифронтові території, а тваринок залишають самих… у порожніх будинках, на привʼязі, на вулицях, без їжі, без захисту, з мінімальним шансом на виживання…Потрібно пам’ятати, що якщо ви берете собі домашнього улюбленця, то разом із ним берете й відповідальність за його життя. Не поки є можливість, не поки він молодий й здоровий, не поки у вашому житті не з’являться нові обставини чи «заміна». А до останнього його подиху.Адже тварина буде віддана своїй людині доти, доки битиметься її серце. Вона любитиме безумовно, чекатиме, радітиме кожному поверненню додому та залишатиметься поруч у найважчі моменти. І людина повинна відповідати їй тим самим – бути поруч, захищати, піклуватися та не втрачати ту довіру, яку потім так важко заслужити вдруге.Кожний хвостик, якого ви бачите у цьому відео, колись пережив зраду. Вони були покинуті, залишені напризволяще, стали непотрібними для тих, кого любили всім своїм серцем💔Але, попри пережитий біль, чотирилапі досі не втратили надії. Вони вчаться знову довіряти людям, та чекати на свою родину, яка одного дня зустріне їх такою ж відданістю у відповідь.Ми віримо, що є багато людей які розуміють, що ми значимо для домашніх улюбленців, і для кожного нашого підопічного знайдеться та підтримка, на яку він заслуговує.Якщо це саме ви, будемо раді якщо подаруєте комусь із них свій світ🐾

💔 Вона прилетіла до свого дому, а ні, його, ні дітей уже не було...У нас був довгий і важкий виїзд далеко в гірське село. Ми мчали туди, бо знали - сталася велика біда... Під вагою пташиної родини обвалилося величезне лелече гніздо. У цей момент там було четверо лелеченят 😰 Вони вже такі величенькі, але літати ще зовсім не вміють... Уявіть цей жах, коли твій дім летить у прірву. Бідні птахи під час падіння просто заплуталися в гілках сусідніх дерев, а одне зовсім впало на землю 😭Місцеві люди плакали, коли розповідали нам усе це. Вони кажуть, що довго ніхто не зголошувався допомогти. Проте люди не здалися, у них виявилися величезні серця. Вони лізли на дерева, знімали звідти малих, збирали їх по кущах, годували і тримали вдома...Піднявши очі вгору, ми бачили, як на залишках гнізда сиділа їхня мама... Вона прилетіла, а дому немає. І дітей немає. Вона сиділа абсолютно розгублена, самотня, на цих руїнах, не розуміючи, де її малюки і що сталося. Вони б уже фізично не змогли туди повернутися, навіть якби їх там і лишили... Цей німий розпач пташиної матері.. це найсумніша картина 😭💔І без страшних травм, на жаль, не обійшлося. Одне лелеченя дивиться на тебе очима, повними болю, а в нього жорсткий, кривавий відкритий перелом ноги. В іншого травмоване крило.. Ще двоє птахів у глибочезному шоці та переляку.. Ми забрали їх і повернулись вже дуже пізно.. В найкритичнішого малого з переломом була обмотана і зафіксована нога. Люди допомагали як вміли і могли.. але без ампутації не обійдеться. Тому попереду складні операції, боротьба за кожну лапку і крило, а потім довжелезна реабілітація. Ми зробимо все, щоб вони вижили 😓 Щоб хай і з такою історією, але вони змогли спокійно жити...І, народ, насправді цьому можна запобігти! Ми просимо вас, будь ласка, подивіться навколо прямо зараз! Лелечі гнізда будуються роками, вони мокнуть під дощами, розростаються і починають немало важити. І коли підростають пташенята, старі опори просто ламаються під цією вагою. ‼️ Тому якщо ви бачите у своєму селі, місті чи просто біля дороги таке величезне, аварійне гніздо, яке ледве тримається на електричному стовпі - не мовчіть! Не чекайте, поки воно впаде і покалічить птахів! Телефонуйте у Львівобленерго або у ваші регіональні енергетичні служби за місцем проживання. Енергетики приїжджають із спецтехнікою і абсолютно безкоштовно встановлюють на стовпи міцні, безпечні металеві платформи-укріплення. Це рятує мережу від замикань, а головне - це рятує життя пташиним родинам! Один ваш дзвінок, всього кілька хвилин часу... і десь у небі продовжить жити ціла лелеча сім'я 💔

Літня спека – це випробування не лише для людей, а й для тварин.Але поки ми можемо сховатися в прохолодному приміщенні, увімкнути кондиціонер чи освіжитися холодним напоєм, безпритульні тварини найчастіше змушені виживати під пекучим сонцем, на гарячому асфальті, без води та з постійним ризиком перегріву.Як можна допомогти?💧 Залишайте мисочки з водою біля свого будинку, магазину чи офісу. У спеку вода швидко випаровується та нагрівається, тому за можливості перевіряйте її та доливайте свіжу.🌳 Облаштовуйте місця для тимчасового укриття в затінку та не проганяйте тварин, які там ховаються. Якщо собака чи кіт лежить під лавкою, деревом або біля під'їзду, найімовірніше він просто рятується від сонця.🥣 Годуйте тварин вранці або ввечері й не залишайте на спеці їжу, яка швидко псується та може становити небезпеку для їхнього здоров'я.🚨 Якщо бачите тварину, яка важко дихає, лежить без сил, не реагує на подразники або виглядає дезорієнтованою, це може бути тепловий удар. У такому випадку важливо перенести її в тінь, забезпечити доступ до води та за можливості звернутися до найближчої ветеринарної клініки.🦔 І не забувайте про диких тварин та птахів. Невелика ємність із водою у дворі, саду чи парку може допомогти пережити спеку не лише котам і собакам, а й десяткам інших мешканців міст.Іноді навіть однієї простої дії достатньо, щоб урятувати чиєсь життя 💛

Отака сторона нашої роботи…Займаєшся порятунком тварин, а закінчується день тим, що хтось ломиться через паркан, кричить, погрожує людям і розбиває машину працівниці.Сьогодні до заміської локації заявився чоловік. З криками, погрозами та вимогами віддати собаку.Собаку, якого ми рік тому знайшли просто на дорозі🥴. Без адресника чи хочаб нашийника❗️За цей час ми його лікували, доглядали, шукали для нього дім- і знайшли.А сьогодні ця історія закінчилася викликом поліції, погрозами розправою та розбитим автомобілем нашої працівниці.Як взагалі стало нормальним приїжджати до людей, які займаються порятунком тварин, і влаштовувати такий цирк???Насправді найстрашніше навіть не машина, ворота чи погрози розправами- а те, що виходить треба і рятувати з осторогою?Ми дуже часто говоримо про покинутих тварин.Але майже ніколи не говоримо про те, що стоїть за цим всім.Про людей, які платять за чужу безвідповідальність своїм часом, силами, нервами, а іноді, як виявляється, ще й власною безпекою…Сьогоднішній вечір - це просто якийсь абсурд.Бо чесно - ми перебуваємо тут аби рятувати тварин, а не ховатися…Заяву до поліції написано. Сподіваємося, що ця історія матиме відповідні наслідки, а винні понесуть відповідальність.

Нашого Мазепи більше немає... 💔Важко підібрати слова, коли йдеться про того, кого так сильно любили, до кого встигли всім серцем звикнути і кого понад усе мріяли колись провести до рідної домівки...Минулого літа він потрапив до нас змученим, пораненим і зовсім самотнім. Ми забрали його з вулиці. Через вроджене завуження трахеї кожен ковток повітря давався йому важко, але попри постійні труднощі цей неймовірний хлопчик залишався таким спокійним, таким лагідним та чемним... 💔💔Багато хто з вас, мабуть, знав його особисто.. У Мазепи був дивовижний погляд, який неможливо забути, він був сповнений мудрості, доброти та настільки безмежної довіри до світу, що від цього часом стискалося серце. Після всього пережитого болю він усе одно продовжував щиро любити цей світ 🙏🏻Він дуже чекав на свою людину, затишний дім і той омріяний момент, коли нарешті зможе поїхати звідси не на чергове обстеження, а в безпечне місце, де його любитимуть завжди.. Ми так палко сподівалися, що ця зустріч відбудеться, але на жаль дива не сталося.. 😭Останні тижні хвороба невблаганно забирала його сили. Мазепа боровся за кожен подих, а ми до останньої хвилини вірили, що зможемо його втримати, та сьогодні його стомлене серце зупинилося...Зараз нас не полишає гірка думка про те, що він так і не встиг стати домашнім, не знайшов того єдиного господаря, якому подарував би всю свою відданість, і не прожив те щасливе життя, на яке заслуговував. Від цього усвідомлення всередині залишається особлива порожнеча. А дивитись на його порожню лежанку, бокс який чув останні важкі подихи - просто нестерпно боляче 😖Ми хочемо вірити, що останні місяці на цьому світі були для нього наповнені справжнім теплом.. Він точно знав, що не байдужий нам, відчував ласку турботливих рук, чув голоси тих, хто за нього хвилювався, і забрав із собою частинку сердець, які сьогодні розбилися разом із нашими...Біжи по веселці, наш рідний хлопчику. Тепер тобі більше не потрібно виборювати кожний ковток повітря, ти можеш вільно мчати туди, де немає болю та страждань... Ми ще дуже довго шукатимемо тебе очима серед вольєрів і ловитимемо себе на думці, що ось зараз із-за рогу знову визерне твоя знайома мордочка й той незабутній, сповнений любові погляд... 🕊️💔

Бувають випадки, які не вкладаються в голові. Ми вирушали на цей виклик у село на Львівщині, уявляючи собі одну картину - ту, про яку нам детально розказали.. І були готові до того, що доведеться забирати тварину від байдужих господарів. Але опинилися посеред справжньої драми, де людський розпач і алкоголь перетворили життя маленької собаки на суцільний жах...Про Люсю нам розповідали так: худа, занедбана дівчинка на важкому ланцюгу, коротшому за два метри. Замість будки вхід у захаращений підвал, у мисці гнила їжа, а води не було взагалі. Її прикували туди, бо від голоду вона бігала селом і шукала, що з'їсти. І врешті господарі вирішили її віддати..Коли ми зайшли на подвір'я, нас зустрів господар. Чоловік з порогу почав плакати, упав біля Люсі на коліна і почав вже просто ридати. Обіймав її, цілував, повторював, що колись сам її врятував...Це була страшна і парадоксальна картина. З одного боку - людина, яка плаче над твариною. З іншого - доведена до виснаження істота, про яку ніхто не дбає, бо в цьому домі дорослі не можуть дати ради навіть власним життям.. «Вона бігає по городах, сусіди сваряться, тому на ланцюгу», - буденно пояснила жінка, коли ми запитали для чого малу прив'язали...А далі стався просто якийсь емоційний злам.. Господар сам посадив Люсю в переноску, доніс до машини, знову сів поруч і плакав: «Люсю, чому ти плачеш?». І в ту ж секунду його емоції різко, в один момент, розвернулися на 180 градусів. Він зі всієї злості закричав на неї: «Я вже перестав плакати, і ти не плач!» 😰В цю мить ми подивилися на Люсю. Вона вся стиснулася, вжалася в куток і почала дико, несамовито трястися. В її очах було стільки страху... Стало очевидно... вона занадто добре знає цей крик. Вона вже чула його раніше і знала, що за цим гнівом зазвичай приходить щось дуже недобре. Дружина, яка стояла поруч, лише підтвердила це бурмочучи під ніс щось на кшталт.. чого ти розплакався, ти ж її ще кілька днів тому бив 😭Ці страшні емоційні гойдалки - це те, в чому Люся жила щодня. Обійми й поцілунки, які за секунду перетворювалися на спалахи люті та побої...‼️Життя буває занадто складним і поламаним. Та тварина не має ставати заручницею людських обставин💔І скажемо чесно.. ми їхали назад і не знали, як правильно реагувати на все побачене. Зараз у нашій країні така реальність, що людський біль інколи стає занадто важким, руйнівним, і люди просто ламаються під його вагою, тягнучи за собою тих, хто поруч. Можливо, в якихось інших обставинах усе могло би бути інакше… Але ми не маємо відповідей на ці питання. Усе, що ми можемо - це просто тут і зараз допомогти тварині, яка опинилася в безвиході.Тож зараз Люся вже в нас. Коли важкий ланцюг нарешті зняли з її шиї, здалося, що вона вперше за довгий час змогла видихнути. Попереду в нас багато роботи.. ми досліджуємо її стан, будемо відгодовувати і крок за кроком повертати спокій її наляканій, зраненій душі. Тут вона більше ніколи не почує погроз і не буде трястися від страху..Будь ласка, підтримайте Люсю. Вона пройшла через маленьке особисте пекло і тепер понад усе заслуговує на любов та безпеку 🙏🏻😓

Вже більше місяця Маня в нас…За цей час вона із заляканої тварини перетворилась на лагідну собаку, яка не вилізає з рук. Вона стала дуже активною, любить прогулянки, радіє новим враженням, із цікавістю досліджує світ. А ще недавно собака не бачила нічого, окрім чотирьох стін… Девʼять місяців тварина прожила сама в квартирі, поки її власник перебував в лікарні. День за днем, місяць за місяцем вона чекала. Чекала знайомих кроків за дверима, чекала голосу людини, яку любила, чекала, що одного дня все повернеться до того стану, як було раніше.Але самотність поступово знищувала Маню. Вона почала вити від розпачу, намагаючись покликати когось, привернути увагу, дати зрозуміти, що їй страшно і боляче залишатися самій. Але замість того, щоб шукати для собаки допомогу чи новий дім, було прийняте рішення приспати її…Коли ми прийшли по неї, стан собаки був важкий. Вона була брудна, виснажена, налякана… Але ця дівчинка пережила потрібне лікування, відновилася фізично та поступово почала залишати своє важке минуле позаду.Весь час у пустій квартирі до тварини приходили насипати їжу та міняти воду, але не давали найголовнішого – людської любові. А попри все пережите, Маня не втратила здатності любити. Вона знову навчилась довіряти людям, радіти кожному дню та вірити, що попереду на неї чекає нова любляча родина. Зараз Маня шукає свого найкращого друга, який більше ніколи не залишить її наодинці зі страхом і якого можна буде любити всім своїм великим собачим серцем. Ця дівчинка готова дарувати свою відданість, ніжність і безмежну любов тому, хто відкриє для неї двері свого дому та свого серця.Ми дуже хочемо, щоб наступна глава її історії була щасливою. Якщо вона покорила ваше серце як наше, то пишіть на @shelter_domivka_adopt 🙏🏻