Добровольчик | Не знала як підступитися до цієї теми культурно, бо вже не один день м...

Не знала як підступитися до цієї теми культурно, бо вже не один день мене криє і бомбить.Ліричний відступ.Так, Одеса складне місто і це дуже заїжджене словосполучення, яке набиває оскому. Це складно пояснити, складно зрозуміти, це можна тільки відчути. Тут уживаються абсолютно полярні переконання, в постійному протистоянні. Іноді воно холодне і кляте, з серії хто кого перетисне. Іноді воно входить в гарячу фазу і перетворюється у фізичні зауваження, стінка на стінку з людьми в шоломах без номерних знаків. (В анамнезі багато прикладів, але я просто лише нагадаю про 2 травня 2014, коли терпець нарешті урвався). Це завжди рубілово на принцип. І як правило, з одного боку - активна частина спільноти з українськими поглядами, а по інший бік місцева влада, яку колупнути - а там російське триколірне ганчір‘я, або жага наживи. І цей непотріб сциться вступати у відкритий батл, зато намахалися гадити з-під килима і цей смердьож чути навіть тим, у кого відібрало нюх після ковіду.Тепер спойлер.Те що твориться останнім часом в одеській обласній владі - дічь і саботаж. І нічого звісно нового, але зараз такі часи, коли країна втрачає нормальних людей, натомість маємо муділ, які стовідсотково виживуть і розповідатимуть потім героїчні історії як вони танки гризли.Зараз я вам розповім як вони танки гризуть і випробовують терпіння, користуючись тим, що в розпал війни люди прямої дії зайняті захистом країни.От був собі такий волонтерський центр, не єдиний в місті, але один з найбільших. Там плели сітки, реалізовувались інші волонтерські проекти у співпраці з міжнародними організаціями, об’єм допомоги по всіх напрямках, в тому числі на ЗСУ, величезний. Відповідальні особи вчасно сплачували всі надходження до бюджету та комунальні послуги. Так, йдеться про Гончаренко центр. І зараз я попрошу хейтерів цього прізвища одразу вийти в сад. Просто тому, що з 2014 року, життєвий курс кожного обнулився та визначився або за Україну, або за окупантів. І не в 2022 році, коли раптом попрокидались, бо за любов до рскх стало легко отримати тягла в писок. І вам немає що пред‘явити означеній особі з того моменту, окрім ваших емоційно-гормональних всплесків. А я пам‘ятаю хто де був і що робив під час так званої «рсской вєсни», зокрема 3 березня 2014 року в Одесі.Зато не чутно полум‘яних кришталево чистих святих канонічних людєй, коли весь цей комплекс волонтерської допомоги тупо випхали на вулицю, фактично вичавили з приміщення. Ну, щоправда, пообіцяли виділити приміщення, в якому вже функціонує фонд «Корпорація монстрів» і Катерина Ножевнікова вже висловилась щодо того, що це місце м’яко кажучи непридатне для тієї волонтерської діяльності, яку здійснював Гончаренко центр. І ця підлість не була б можливою без коаліції слуг народу і опзж в облраді. І у цієї дічі є конкретні імена, одне з них - Григорій Діденко, голова Одеської облради, партія СН (хто б сумнівався!) - не цікавилась, скільки особисто він допоміг якимсь конкретним військовим підрозділам.Тепер по суті.Ви дарма, блді, вважаєте, що вам все спишеться і що з вас ніхто ніколи не спитає. Ви ж потім будете хрестити борщ і плакати. P.S. Щодо особистості Гончаренко. Я перетиналась з ним один раз в житті, в 2014 році, коли працювала кореспондентом на сайті новин. Не впевнена, що він навіть пам‘ятає цей випадок і як я виглядаю.