Колись давно, коли я ше був школярем, а тодішній світ розривало на клапті від вуличної культури, ми з дружбанчиками скалатали були бандєйку яка малювала граффіті. Чи то «бомбила» стіни, як модно було тоді говорити. Ми штудіювали всі журнали ХЗМ (спочтау називався EXTREME, може хтось памятає), щоб дізнаватись нові тенденції і вчитись. Я малював. Багато. Всюди. В мене був зошит для малювання, в мене всі сторінки останні в шкільних зошитах були змальовані тими «екскізами». В мене були кольорові гелеві ручки, фломастери, олвіці, маркери. Короче, до того часу, поки ми не попробували вперше пиво, ми були серйозна банда вуличних художників. Наші «роботи» до сих пір можна знайти по вулиці Космонавтів і 30 років Перемоги (зараз змінили назву, не памятаю на яку) в місті Камянець-Подільський. З однієї сторни хороше хоббі, бо ми не кололись тими вашими коноплями за гаражами, а з іншої псували сірі стіни радянських забудов 😂. Хоча кому тоді було діло до тих стін 😂 Нє, нас сварили всякі бабульки, і грозились викликати «міліцію», але до діла так і не доходило. Звичайно, жоден наш малюнок не претендує на те, щоб називатись шедевром, але нас перло, ми це любили і для нас всі ті малюнки, які ще досі є будуть нагадуванням найкращих, безтурбоних, добрих, сонячних і веселих часів, коли ми жили життя. І якось, одного вечора ми балончиками малювали на стіні девятиповерхового будинку ще одне граффіті і ніколи навіть не думали, що це останнє наше граффіті…Життя нас розкидало по світі капітально: один воює, один гарує, один помагає воювати і Руслан 😂Але десь глибоко в душі, ми назавжди залишимось тою самою бандою LBC, тими самими Motto, Bot, Doberman i R.C.Хезе нашо настрочив вам цей текст, просто якось ностальгія в око попала 😂Бережіть друзів, якшо вони в вас є.