Футбольний тиждень Дніпрянина. Частина 1 - Шахтар ⚽️ - Полісся 🇺🇦

Отже, переносимось у часі на 19.04.2026 - напередодні матчу «Шахтар» - «Полісся». Вдруге потрапляю на «Львів-Арену». Перший, думаю, деякі з вас пам’ятають: 2023 рік, розгромна чемпіонська перемога «гірників» і масова бійка після матчу. Про ту поїздку я розповідав на каналі. Акредитацію ми з колегами з каналу ufua_project отримали з деякими нюансами (особливо я), але загалом усе стало набагато зручніше, ніж у 2023 році. На окремому вході скануєш персональний квиток, прямуєш до залу для пресконференцій і там отримуєш свій бейджик та програмку до матчу. Як бонус - можна взяти собі каву або чай і разом із напоєм піти на трибуну, що в той прохолодний понеділок було дуже актуально. Із відомих вам (і мені) персоналій у ложі преси побачив англійських українців Ендрю Тодоса та Майкла Яворського, а також Володимира Звєрова. Як би я не хотів тримати нейтралітет, але після незарахованого гола «Шахтаря» в першому таймі та мого класичного «Нууу» при будь-якому натяку на небезпеку біля воріт Різника стало зрозуміло, що в цьому матчі я за «вовків» і особисто за Едуарда Сарапія. Моє протяжне «ЕДІІІІІІІІК» уже стало локальним мемом у чаті адмінів футбольних ТГ-каналів. Про сам матч особливо сказати нічого - трохи дивний. У першому таймі «Шахтар» не завдав жодного удару навіть в сторону воріт, не кажучи вже за площину, а в другому «гірники» забили переможний гол коліном після кутового. Ну і таке. Із цікавого: це був перший гол і водночас перша перемога «Шахтаря» над «Поліссям». Криптоніт подолано. Далі розпочалась найтягомотніша робота, яка тільки може бути в журналістів: ловити футболістів на флешінтерв’ю. Загалом нас там було десь до 10 людей, і ми, як голодні акули, шукали жертв для маленького коментаря. Мало хто захотів повторити долю сумнозвісного Шостака з «Олександрії», який «нічого не знає», як Джон Сноу в «Грі престолів», тому більшість футболістів нас просто проігнорували. Особисто мені вдалося поспілкуватися лише із Сарапієм, який, хочу зауважити, ніколи не відмовляє в інтерв’ю. Саме інтерв’ю ви вже бачили на каналі, тому багато про нього говорити не буду. Хотів ще поспілкуватися з Олегом Очеретьком, але той біг до автобуса швидше, ніж рухався на полі. Апогеєм відсутності комунікації з боку футболістів стало лаконічне «Нє» одного з гравців «Шахтаря». Така неповага одночасно і насмішила, і розізлила. Зате почули топову історію від Володимира Звєрова, який розповів про найдивнішу відмовку футболіста від інтерв’ю: «У мене вода». І якщо ви подумали про 10-літровий бутель, то ні - мова лише про маленьку півлітрову пляшку. Одразу згадав контрісторію, як Валік Рубчинський часів «Дніпра-1» не міг дати післяматчевий коментар через наявність у нього в руках пиріжка. Розчарувавшись у футболістах, пішов на пресконференцію Арди Турана (Ротаня я пропустив). Там сподобалось усе: Арда виявився дуже приємним у спілкуванні, відповідав відкрито й довго, жартував. Одне з питань поставив і я - якраз про відсутність ударів у першому таймі, зміни та емоції в перерві. Після цього він ще й сфотографувався з усіма охочими. Коротше кажучи, пресконференція перетворилася на дуже приємну фан-зустріч. Завершилось усе тим, що всіх присутніх журналістів нагодували піцою, а ще запропонували пиво. На матчах «Дніпра-1» таке було можливе хіба що під час єврокубків у Кошице. Спецагент Дніпрянина Іван так само, як і я, був приємно здивований такою турботою про журналістів. На запитання пресаташе ШД, як мені організація, я відповів одним словом: «Солідно». Завдяки тому, що маю можливість подорожувати Україною і вже побував на багатьох стадіонах, перегляд футболу на «Львів-Арені» визнаю найкращим і найкомфортнішим. А якщо додати сюди безкоштовні каву та чай, а після матчу ще й пиво з піцою - то «Шахтарю» респект. Тим паче, що там зазначили: робота з футболістами щодо комунікації з пресою ведеться, сподіваюсь, що це не просто слова і «нє» ми будемо чути все рідше. Ми ж з друзями поїхали додому відпочивати, бо вже наступного дня нас чекала поїздка до Тернополя.Частина 1/4🔷

Дніпрянин