Петро Кутузов та Анатолій Косий прокоментували презентацію книги "Жиздик и Емец: 97 шагов вверх"❗️Ексклюзив проєкту "Дніпрянин" ⚽️ з вчорашнього заходу.🎤 Коментар Анатолія Миколайович Косого (прес-аташе "Дніпра" у 1980-90-х роках): Анатолію Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, ваші враження від сьогоднішнього заходу.Дуже приємно бути тут. Це справжня історія, цього разу - футбольна. Велика подяка авторам, які прийшли презентувати свою книгу, та колективу бібліотеки, який зумів зібрати людей. Я впевнений: якби про подію дізналося більше людей, то й присутніх було б значно більше. Але й так я задоволений і готовий приходити на такі зустрічі знову й знову.Наскільки важливі подібні заходи, зважаючи на те, що, на жаль, у місті зараз немає футболу?Це надзвичайно важливо саме тепер, коли в нас немає команди. Як уже зазначали, потрібно піднімати це питання і говорити про нього якомога більше, голосніше й у різних місцях. Лише так можна відродити футбол, розуміючи, хто нас довів до теперішнього стану, і водночас шукати людей, готових підтримати.Футбол сьогодні - справа не лише державна, але місцева влада повинна приділяти цьому більше уваги. Адже футбол і спорт загалом - це те, що може об’єднувати людей, відволікати від проблем і навіть допомагати самій місцевій владі. 🎤 Коментар Петра Васильовича Кутузова (чемпіон СРСР-1983 у складі "Дніпра"): Петре Васильовичу, прокоментуйте, будь ласка, сьогоднішній захід. Які емоції Ви від нього отримали і наскільки, на Вашу думку, він важливий?Молодці! Думаю, якби було більше таких людей, які беруть на себе подібну відповідальність, це було б чудово. У контексті того, що зараз у місті немає футболу, такі історичні книги й такі зустрічі мають велике значення. Як кажуть: без минулого немає ні нас, ні майбутнього. Ми повинні знати, якими були на початку, як усе зароджувалося, аби розуміти, ким ми є сьогодні і що хочемо представляти в майбутньому.А наскільки для Вас особисто приємний момент, що у книзі є згадки і про Вас? Я вважаю себе дуже щасливою людиною. Якщо згадати мою біографію: наступного дня після школи я мав іти працювати на завод учнем слюсаря-інструментальника. І тут приходить телеграма: я у складі збірної Молдови їду до Румунії на турнір. Ця поїздка перевернула моє життя. А хлопці на заводі, мабуть, і досі мене чекають :) ✈️ Дніпрянин