🔍Як «речовий доказ» стає інструментом рейдерського захоплення. Розбираємо на реальному кейсіУ межах «Операції Феміда» (НАБУ, САП) розслідується масштабна схема захоплення бізнесу та нерухомості в центрі Києва на суму, за оцінками ЗМІ, понад 500 млн грн. Одна з жертв схеми — ТОВ «Філософія девелопмента», забудовник, заснований у 2018 році.За версією слідства і повідомленнями ЗМІ: корпоративні права компанії переоформили на підставну особу через злам Єдиного державного реєстру та підроблені документи, а для прикриття схеми — ще й штучно створили заборгованість під майбутнє банкрутство. У грудні 2025-го колегія Мін'юсту, за даними слідства, неправомірно погодила частину цих реєстраційних дій.27.10.2025 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва наклав арешт на корпоративні права ТОВ «Філософія девелопмента» і пов'язаної компанії — ухвала є у відкритому реєстрі (реєстр судових рішень, справа № 757/53118/25-к). Формально арешт мав убезпечити активи від подальших маніпуляцій. Але саме тут виникає проблема, яка виходить далеко за межі цієї конкретної справи.1️⃣ Корпоративні права (частка в статутному капіталі) — це не фізична річ, а майнове право, зафіксоване записом у реєстрі. Профільна правова спільнota (Вища школа адвокатури НААУ) прямо вказує: кваліфікація такого права як «речового доказу» за ст. 98 КПК юридично спірна, адже речовий доказ за визначенням — матеріальний об'єкт зі слідами злочину, а не абстрактне право.2️⃣ Чому це небезпечно для будь-якого бізнесу. Саме через спірний статус «речового доказу» арешт можна накласти швидко, без глибокого доведення злочинного походження активу і без застави на відшкодування збитків. Це і є вразливість, якою користуються рейдери: досить ініціювати кримінальне провадження — і корпоративні права «заморожені» на реєстрі, часто саме в тому стані, який вигідний захоплювачам, поки законний власник роками доводить свою правоту в судах.3️⃣ Скільки це триває на практиці. Оскарження такого арешту в апеляційному порядку прямо передбачене ст. 309 КПК і підтверджене практикою Верховного Суду. Але системна проблема — саме строки: за оцінками профільних юристів, апеляційний розгляд подібних скарг регулярно розтягується на місяці, а іноді — на роки, попри те що ст. 28 КПК вимагає розгляду справи в розумні строки саме з огляду на обмеження майнових прав людини. У медіапросторі поширюється інформація про те, що і в цій справі власник частки оскаржує арешт із грудня 2025 року й досі не домігся розгляду по суті — цей аспект наразі не підтверджений незалежно від першоджерела, тому фіксуємо його як версію, а не факт.4️⃣ Що можна зробити, якщо суддя явно затягує розгляд. Це не безвихідна ситуація: невиправдане затягування розгляду справи суддею — самостійна дисциплінарна підстава за ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів», і скарга на це подається до Вищої ради правосуддя. Якщо арешт визнають необґрунтованим чи надмірно тривалим, є практика ЄСПЛ на користь власника (наприклад, «East/West Alliance Limited проти України» — щодо свавільного втручання в майнові права за ст. 1 Першого протоколу Конвенції), яка відкриває шлях і до компенсації.5️⃣ Межі кримінальної відповідальності судді. Багато хто вважає, що суддю можна притягнути до кримінальної відповідальності просто за «неправосудне рішення». Це не так уже 5 років: ст. 375 ККУ визнана неконституційною Рішенням КСУ від 11.06.2020 № 7-р/2020. Кримінальна відповідальність настає лише за доведеним фактом хабарництва чи зловживання впливом (ст. 368, 369-2 ККУ) — саме тому важливо не плутати «неправильне» рішення з доведеним злочином, і саме тому основний реальний важіль для сторони у процесі — це апеляція, скарга до ВРП і, за потреби, ЄСПЛ, а не публічні звинувачення без вироку.Головний висновокАрешт корпоративних прав — потужний, але юридично вразливий інструмент. Якщо ваш бізнес зіткнувся з арештом активів у кримінальному провадженні, яке виглядає штучним чи явно надто повільно рухається в апеляції — це привід не чекати, а діяти процесуально.