живучі в ілюзіях ти завжди будеш тримати дистанцію із щастяммоя історія полягає в тому, що ще зі школи у мене тягнувся сценарій "емоційної залежності від інших". я дуже довго цього не усвідомлювала і постійно зустрічала людей, кожен з яких все сильніше робив мені "боляче". і цей сценарій життя закінчився тільки у той момент, коли я нарешті "прокинулася", усвідомила свою моральну травму і причини, через що мені постійно притягувалися такі люди. остання людина з цих зробила так, що це було останньою краплею. я вирішила все змінити. я відмовилася від усіх. поступово. я просто сказала собі, що як би складно мені не було в моменті, я не буду знаходитися більше на такому емоційному дні. і так і розбилися ілюзії. одна за одною.це доводить той факт, що наші ілюзії і не бажання дивитися на правду життя — це те, що тягне нас до низу. і тільки ти за це відповідальна. якщо би я не зробила вибір на користь себе, чи були б ці блоги? чи пройшла би я самостійно шлях до любові до себе? чи допомагала би я зараз дівчатам? або я би закрилася ще більше від світу і скотилася в депресію? думаю, відповідь очевидна.то ж на що ти зараз витрачаєш свій дорогоцінний час? на те, щоб комусь щось довести? на те, щоб догодити? бути зручною? а коли ти почнеш жити для себе? скоро може прийти той момент, коли тобі буде 80-90 років і життя вже прожите. а ти так і не обрала себе. ти ж не хочеш шкодувати?просто згадай свої бажання на цей рік. що ти загадувала? ти варта цього. і у тебе є всі шанси цього досягти. тільки не бреши сама собі. і стань сама собі рятівником.