Canal пригоди девопса(?) у війську - @devopsindahaus - №3450
...А на ранок люди вмикали свої містаІ жили у них, скільки й зозуля не накує,Щоб одного разу не пережити свого кота -Як там він, жирна пухнаста дупа, тепер жиє?Але доти люди писали собі листи,Замість марок клеїли дурня і панночок,І здавалося їм, що час назавжди застиг,Ніби прикритий долонею сірничок.І жили як жилося, як Бог на душу поклав,І вживали вдячно їжу свою піснуПокоління тих, хто вірили в peace and love,Доки, зрештою, не поїхали на війну.А що звідти вертатись не кожному до снаги -Можна довго і марно плескати язиком.Безкінечне джерело ендорфінів - це вороги,Їхні трупи пахнуть солодко до оском.І коли понад всесвітнім боєм летить зола -Неминуче сліпнеш і сивієш до часу.І говориш Богові: дивні твої діла,Як же я, бл#дь, усе це тепер знесу?Все життя моє було писане між цих рядків,А ти мене тепер ніби мордою об паркет.Але Богові наплювати на слабаків -Його діти часом зносили й не таке.Він на тебе мружиться, затягується, кашляє в бороді,І говорить, озираючися на ці плаї:Твого кота взяла собі жінка, яка тодіНе любила тебе ще так гостро, як ти її.@Бик Олексій
69
25-02-23 21:15