22 березня — пам’ять святих 40-ка мучеників Севастійських: Киріона, Кандида, Домна, Ісихія, Іраклія, Смарагда, Євноїка, Валента, Вівіана, Клавдія, Приска, Феодула, Євтихія, Іоанна, Ксанфія, Іліана, Сисинія, Ангія, Аєтія, Флавія, Акакія, Єкдикія, Лисимаха, Олександра, Ілія, Горгонія, Феофіла, Дометіана, Гаїя, Леонтія, Афанасія, Кирила, Сакердона, Миколая, Валерія, Філоктимона, Северіана, Худіона, Мелітона та Аглаїя❗️🔴У роки, коли імператорський трон очолив рівноапостольний Костянтин — гоніння на Святу Церкву припинилися. Проте ворог роду людського знайшов інший спосіб здійснення своїх задумів. Східною частиною Римської імперії керував іновірний правитель, котрий лицемірно підписав у 313 році указ святого Костянтина «про віротерпимість» — вільне сповідання істинної віри. В душі ж злочестивий монарх ненавидів християн і продовжував їх переслідувати.🔴Близько 320 року у вірменському місті Севастії стояло військо, у якому було сорок хоробрих воїнів-християн родом із Каппадокії (сучасна територія Туреччини). Воєначальник наказав їм принести жертву бездушним божкам, проте благочестиві воїни ревно сповідали Єдиного Бога.🔴Тоді їх заарештували та вкинули у в’язницю. Сповідники стали ревно молитися до Всевишнього, і одного разу почули одкровення від Спасителя: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». 🔴 Мучеників хотіли побити камінням, але каміння не долітало до них — ніби Сам Дух Святий захищав їх від смерті. І знову ув’язнили християн у темниці. Під час молитви вони почули: «Хто вірує в Мене, якщо й помре — оживе. Дерзайте і не бійтеся, бо приймете вінці нетлінні».🔴Коли ж настав морозний день, їх роздягли, привели до озера і залишили з’язаними під вартою на кризі. На березі язичники розтопили теплу баню, куди могли впустити будь-кого зі страждальців, за умови, що той зречеться Христа.🔴Усю ніч воїни мужньо переносили лютий холод і славили Царя Небесного, співаючи Йому священні гімни. Лише один серед них не витримав тортур та й побіг до лазні, переступивши поріг якої, відразу ж упав мертвим. 🔴Тюремний сторож Аглаїй помітив, що над головою кожного мученика, який залишився в озері, з’явився світлий вінець. Чоловік був настільки вражений цим дивом, що привселюдно оголосив себе християнином, скинув одяг і приєднався до 39 святих. 🔴 Зранку безбожники здивовано побачили страждальців живими і цілком здоровими. Тоді воїнів вивели з води й перебили їм гомілки. Під час цієї болісної страти мати наймолодшого з воїнів, Мелитона, переконувала сина не боятися й витерпіти все до кінця. Тіла мучеників поклали на колісниці та повезли на спалення. Юний Мелитон ще дихав, і його залишили лежати на землі. Тоді мати підняла сина і на своїх плечах понесла його слідом за колісницею. Коли Мелитон віддав останній подих, мати поклала його на колісницю поруч із тілами його святих сподвижників.🔴Тіла святих були спалені на вогнищі, а обвуглені кістки кинуто у воду, щоб християни не змогли їх зібрати.🔴Через три дні після страшної страти, воїни Христові з’явилися місцевому єпископу Севастійському Петру і розповіли про свій мученицький подвиг. Він віднайшов мощі праведників і з благоговінням звершив поховання.🔴 В народі існує звичай цього дня — пекти пісні булочки у вигляді пташок — «жайворонків».