💔 Миколу Карпюка я знала особисто. Небайдужий, сміливий, принциповий. Вірний Україні та своїм переконанням. Саме таким він залишиться в моїй пам’яті.

У 2018 році, коли я була Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини, приїхала до в’язниці «Владимирський централ» у росії, де утримували Миколу. Попередньо було домовлено про моє відвідування. Микола знав, що я приїхала до нього, і чекав на нашу зустріч. Але мене до нього не пустили. На жаль, того дня він так і не дочекався зустрічі. Такими є методи росії: порушувати домовленості й позбавляти незаконно ув’язнених людей навіть можливості зустрітися з тими, хто приїхав їх підтримати.

Понад п’ять років він провів у російських катівнях. 7 вересня 2019 року Микола повернувся додому разом із ще 34 українцями — військовополоненими та цивільними заручниками.

Після повернення ми співпрацювали з ним як із представником громадськості. Його небайдужість до чужого болю, сміливість відстоювати правду та вірність своїм принципам викликали в мене велику повагу. Переживши стільки страждань, він знаходив сили допомагати іншим.

Після початку повномасштабного вторгнення Микола став до лав Збройних Сил України. 19 вересня 2026 року він загинув у бою, захищаючи нашу державу. Болісно усвідомлювати, що людина, на повернення якої ми так чекали, вже ніколи не повернеться додому.
Велика шана і вдячність Вам, Миколо. За мужність, людяність і відданість Україні.

🇺🇦 Підтримую петицію про присвоєння Миколі Карпюку звання Героя України (посмертно).

Прошу вас долучитися — підписати та поширити її. Це можливість гідно вшанувати його життя, боротьбу і жертовність.

🙏 Світла пам’ять. Щирі співчуття родині та всім, хто любив Миколу.

Петиція.