Привіт,колибельна найкращих текстів.Вже незабаромбудеш для нас недосяжна.У вигинах акрилународилися кращі рядкиз усіх, що колись писав,та відвоювавсвій організаторський п'єдистал.Привіт,прохолодний, місткий підвал,який ще ніхтоне завоював.У тривожні хвилинилишався фортецею спокою,стіною, яка захищала.Ці стіни — мій мармур слави.Цю стелюврешті-решт пробив.І кожну з двох кімнатварто назватиокремими Словами,як той будинок,якого частководавно нема.Привіт,мій пухнастий та сірий друже,з яким ототожнюю і себе.Як свій образ,візьму із собою далі,най період,що надав тебе,залишився уже позаду.Привіт,наш величний захисникувід спеки та спраги.У тінях твоїхзостається пам'ять.Адже у нійіз великої буквіна всеукраїнській мапівідобразився Камінь.Привіт,незначний будинокна відшибі сіті-сателіта.Ти подарував емоцій,більше, ніж можутьмногая літа.Не всі з них яскраві,не всі з них світлі.Не впевнений, щов нас ще буде змога.Тому я скажу тобі зараз "дякую".Ти вперше за довгий часбув для мене домом.І не тільки для мене.Для нас, для усіх, хто ямбамизмішував амфібрахіїта алкогольні напої.It's all that I want to say —Ти назавждинаш літмузей.Дякую.Дякую.Дякую.