Попалась на очі, і не можу пропустити, тому сьогодні короткий огляд на перший погляд не помітної, але насправді дуже важливої роботи, що цікавим чином поєднує дослідження близького й далекого космосу:In-orbit Demonstration of X-ray Pulsar Navigation with NinjaSathttps://arxiv.org/abs/2602.14166Так, назва не бреше - навігація космічних апаратів можлива з допомогою... рентгенівських пульсарів!І тут вона вперше була продемонстрована in-orbit, (бачте, біологи, ми теж маєм своє in-vito / in-situ!!!11, *показує язика*) на прикладі маленього кубсатного NinjaSat. NinjaSat - це японсько-литовський кубсатний мінісупутник розміру 6U, що кружляв навколо планети між листопадом 2023 та вереснем 2025. Він собі власне досліджував всякі рентгенівські джерела типу чорних дір на нейтронних зір. Однак, крім всього він встиг провести цікавий експеримент - орієнтуючись на одне лише, але дуже добре вивчене рентгенівське джерело, а саме - Крабову туманність, йому вдалось визначити свої орбітальні елементи, включно з фазою, тобто, по суті, визначати свої координати в реальному часі. І це трапилось вперше за всю історію покорення космосу! Як йому це вдалось зробити? Для відстеження рентгенівського випромінювання в діапазоні 2-50 кеВ апарат використовував газовий лічильник-помножувач. Це як фотопомножувач, але фотони рентгенівські а замість напівпровідника - газ. Було достатньо ефективної площі всього 16 см^2 на один такий модуль, який споживає всього 2 Вати енергії (не кіло, а просто Вати!). Найважливішою характеристикою модуля виявилась часова роздільна здатність - 100 мікросекунд. Адже щоб орієнтуватись за Крабовою туманністю потрібно було вловити часовий патерн її рентгенівського випромінювання, особливий профіль її пульсації. Виявилось достатньо всього 100 кілосекунд, ну або трохи більше одної доби, поспостерігати таким чином за цим джерелом аби досягти точності визначення своїх координат в 40 км вздовж лінії зору на пульсар і від 27 до 370 км загальної похибки в залежності від епохи спостереження. Щоправда, варто зазначити, що апарат використовував сигнали GPS супутників для точної синхронізації та вимірювання часу. А, ну і орбіта супутника була дуже близька до колової. Тим не менше, це чудова точність для космічних відстаней!Як саме відбувалась навігація? Під часу руху супутника часовий профіль джерела змінюється через ефект Доплера. Очевидно що картина цієї зміни залежить від параметрів орбіт. Ну а раз так, то можна, назбиравши достатньо даних і знаючи яка вона є в оригіналі (ну тобто для інших супутників і відкалібрована, використовувались дані NICAR), натравити на нього метод Баєса! І визначити власні елементи орбіти дуже точно. Це трохи прорив я вам скажу! Раніше, "космічний" GPS був можливий лише з допомогою квазарів як опорних джерел - але виміряти точно їхнє положення було можливо лише з VLBI-методами, тобто це гігантські масиви радіоантен на Землі. А тепер позиціонуватись можливо з допомогою маленької коробочки на 6U-кубсаті. Вав! Звісно, є ще купа обмежень і це стосується поки тільки руху поблизу Землі. Але саме відчуття що це можливо - прекрасне! Колись, майбутнім завойовникам космосу точно згодиться!