Рівні інтеграції в селові

Я переїхала в Котельву рік тому. І це не село, а ціле селище! З лічним фонтаном, лікарнею, крутезним кафе (до речі, ветеранський бізнес, ходіть в блекбінс).

За рік я пройшла багато етапів інтеграції. Багато роботи, щастя, відчаю, втоми. І багато частинок себе, які до мене все ще повертаються, загублені і задавлені містом

1. Ти маєш номер дядька, який оре і ще одного дядька, який має фрезу. Це дуже важно

2. Знаєш, в яких колодязях сама добра вода

3. Маєш контакти людей, які живуть понад річкою в центрі і "пропустять крізь собаку" - дадуть пройти через двір

4. Нав'язуєш людям свої кабачки, сливи і помідори

5. Тебе вперше спитали місцеві, де купити щебень, пісок чи номер механіка

6. Маєш лічного пічника і постачальника дров

7. Похристосалася з усім кутком

8. Отримала кульочок поминальних канахветів

9. Не можеш жити без веломашини і резинок для закріплення багажа

10. Хоч раз прилила з сусідьми чи колегами капітальну покупку

11. Вертала банку з-під консервації, повну канахветів, помідорів чи кабачків

12. Маєш подругу в магазині для фермерів

13. Ходила в управу

14. Базарювала. Мої топ-5: макові періжечьки, ряжанка печена, сир кисломолочний, кров'янка і квітииии

15. Хоч раз ходила до сусідки провірити як її дитина. І заразом: хоч раз звонила сусідці, щоб провірила твою дитину

16. Совітувалась з батьками, як краше обробити бруси на забор чи питала ріцепт на помідори, чи питала як краще сіміна вкинути, щоб не померзли

17. Получіла пиздячок за своїх собак, які втікли і витолочили людям розсаду

18. Зимувала з замерзлими трубами

19. Давала толкача рандомній машині, яка застрягла

20. Все частіше махаєш знайомим за кермом або на вєло. Бо знайомих - все більше