Післямова паблішерки✍️ | Не знаю, чи вважати це таки розблокованою навичкою, але нарешті "прочи...

✅ Не знаю, чи вважати це таки розблокованою навичкою, але нарешті "прочитала" аудіокнигу і навіть не спала! "СМІХ У КІНЦІ ТУНЕЛЮ. Нотатки українського анестезіолога" Іван ЧерненкоВіхола, 2021, 384 стор. (або 12 год 38 хв)⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️✏️ Збірка есеїв українського анестезіолога (як не дивно) про життя-буття української медицини. Починаючи від студентських років і аж до часів пандемії (пам'ятаєте ті золоті роки?) автор з спробами (але тільки спробами) в жарти розказує про те, як в нас все погано (але він тримається), які всі хабарники і мздоїмці (але не він), яка у відділеннях панує "дєдовщіна" та ейджізм (але він молодець) і що держава повинна, але не робить. В цілому, нічого нового 💀💔 Я дуже люблю медичний нонфік (і художні твори, де автор має стосунок до медицини), але із цією книгою любові не сталося. Не знаю, чи тому, що автор не втомлювався кожного разу нагадувати, наскільки він кращій за "всіх лікарів-вбивць", чи тому, що наратор намагався в надмірний драматизм на діалогах і тяжкі придихання (особливо на частині про ковід), чи це кумулятивний ефект стався, але вже як є. 🖇 Книги такого роду зазвичай або ну дуже чорнушні і з гумором, або ну дуже драматичні. Тут основна емоція — це якесь ниття та виправдовування.💫 Чи жалкую я, що читала слухала? А от ні, але виключно тому, що послухалася вас, хто радив оце вмикати під час мотонної ручної роботи, і не жалкую, бо роботу все одно треба було робити, а так ще й книга в щьотчік пішла 💀 Ну і кілька цікавих кейсів із анатомічкі виловила — вже плюс!