Колосально розчарована 🫠 Четверта — остання — частина серії "Той птах, що сльози п'є" корейського фентезі наштовхує мене на думку, що з корейською літературою мені треба закінчувати🐈‍⬛ "ЛЮДИ У ПОШУКАХ КОРОЛЯ" Лі Йондо Bookchef, 2026, 368 стор.⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️📚 Це був дуже цікавий та незвичний світ із самобутними та оригінальними героями перші дві книги. На третій, де півкниги тягнувся військовий похід, вже ставало трішки скучнуватєнько. Четверта взагалі пішла в якусь єбаніну, починаючи зі 170 сторінки. ❎ Знову, як в і в "Міракл-Крік", кінцівка (тут вона, блін, зі 170-ї сторінки і почалася!) перетворила веселу епічну сагу на епічний пафосний пафос, де раптово вкушені пафосом герої стають у пафосні пози і пафосно триндять сторінок 30, поки навколо пафосно розвалюється світ. Не пафосний, звичайний.📌 Персонажі, які до цього три книги міркували логічно та виважено, тут перетворилися на карикатури самих себе. 📌 Події, які раніше розвивалися стрімко, тут стали найгіршим відображенням індійського кіно, коли за час кількасекундного падіння з вежи одного героя, інші встигають це побачити, вдягнутися, добігти з іншого кінця міста, по дорозі врятувавши цуценя, перевівши на той берег старушку та витесавши фігурку слона в натуральну величину з цільного дерева, і врятувати того, хто падає, приблизно на середині польоту.📌 Лінії втілень богів тупо обриваються, лінія Кейгана Дракара тут максимально псується і лишається зрештою без відповідей, логіка на останньому розділі взагалі встала і вийшла. ❎ Я вже взагалі мовчу про саму ідею, що деякі істоти ведуть себе асоціально тому, що в них царя нема. А от якби був, то й воєн не було. ✅ Коротше, хто читав попередні, то ви, звісно, дочитуйте вже (ну або попросіть аби вам розказали, чим все закінчиться), а взагалі, якщо лишити прочитаним тільки перші дві, то нічого особливо не зміниться.