у нас на подолі був дитячо-підлітковий клуб "парус". там були різні гуртки і тд. я там на шахи ходив, гончарне мистецтво і щось ще. керівником була Світлана Костянтинівна, котра знала кожного підлітка між Поштовою і Жовтнем) ми вже будучи старшокласниками могли там просто тусуватись після школи, по пам'яті допомагаючи директору з якимись господарськими справами чи просто зайняти дітей коли спізньвався керівник гуртка. було непохитне правило серед нас: не курити там і поруч, не ображати нікого і взагалі ми з "бєдних но інтєлігентних сімей ".проблема підліткової наркоманії (вже почав входити у моду трамадол) і токсикоманії дуже хвилювала Світлану Костянтинівну, бо ми були всі як її діти. а її старший син був участковий. але хоч не в наших кварталах))і одного дня весною 1997 року, вона зробила нам загальний перегляд фільму, де показан поганий вплив наркотиків на молодь, а провести його нам мав якийсь торчок на менопаузі, старший за нас років на 10.фільм справив на всіх неабияке враження, особливо музика. лектор дивився у захваті разом з нами.- ну що, шо ти скажеш, Коля? - спитала вона його. Коля був опіздощений від враження як і ми і ще його дуже кумарило і він натякав може в нас щось є?- наркотики це плохо, а фільм хороший.він бистро вибіг нв вулицю, і ми здогадалися куди, у який будинок, а касету ми по черзі передивитись і я записав замість концерту Продіджі. фільм став одним з найулюбленіших і яке було розчарування коли вийшла друга частина....