‍Ситий та голоднийВ спілкуванні з людьми цивільними відчувається деяка тріщина.Кулсторі про те як я шкерюсь по підвалах, мало не гину від рандомного кабу, їду на знайденому ровері в фул екіпі по селу за авто щоб вивезти своїх тіпів бо не хочеться сидіти в траншеї, сиджу по три тижні безвилазно в бліндажі, терплю від арти, виїжджаю на одних дисках, лутаю їжу, воду, бк та майно що залишили попередники, слухаю в радєйку як гинуть побратими у звичайної людини викликають що?Звісно таких історій різного ступеня небезпеки зараз повно. Деколи серед співрозмовників починається гра «хто був у більшій залупі», але я то не дуже люблю.Так от, цивільному ці історії що? Він вже ними ситий по горло тим що є в медіа. Ситий голодного не зрозуміє, у ситого сьогодні найбільша проблема це відвал сраки в клаудфлера, йому не до твоєї жалюгідної хоботні.Влучання шахеда в тиловому місті це звичайно теж очко, але не таке очко як 24/7 перебувати у постійному стресі через очікування що по тобі буде відпрацьовувати вогневий засіб противника.Втім і мені важко адекватно сприйняті піхотні історії. Коли тіпи залітають на характері, а потім просто тиждень терплять не маючи змоги зробити нічого, і врешті якщо пощастить та буде наказ, то виходять, побиті та контужені, а потім ще чекають на евак.Висновків нема. Всі ці історії тут сенсу нема писати, це повсякденність військового, що погіршується з кожним циклом технологічної війни.Навіть 2024 та 2025 це настільки різна війна. Страшно уявити що буде далі (а найближче майбутнє це російська «Баба Яга»), адже ніхто зупинятися не збирається.#війнаpermalink | @full_of_hatred👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖🫡@Donate1024Bot