Олександр Юрченко (1966–2020) — важлива фігура українського музичного андеграунду 1990-х, відомий як авангардний музикант, майстер саморобних інструментів та ілюстратор. Брав участь у численних експериментальних проектах: Електрики, Yarn, Blemish, Merta Zara, Suphina Dentata, працював з С. Няньо (Цукор біла смерть) та Катею Chilly. Юрченко працював у жанрах: інді-рок, ембієнт, дарк-фолк, експериментував у нойзі та багато імпровізував, уникаючи жанрових рамок. Також він виготовляв унікальні музичні інструменти і працював з ними, окрім клавіш та синтезаторів електровіола, інструменти з деревʼяних дошок, звукові ефекти - багато з його записів базувалися на таких пристроях вдома. Він створював музичні обʼєкти, схожі на арт-скульптури, які могли слугувати частиною перформансів. Його підхід до творчості був глибоко аналоговим, медитативним і інтуїтивним. Олександр уникав публічності, не записував альбоми у традиційному сенсі й не прагнув популярності. Його творчість була особистою і споглядальною, що й стало приводом для культового статусу в колах поціновувачів. Поза музикою він також активно працював із графічними ілюстраціями та літераціями, здобувши репутацію майстра візуальних рішень. Олександр Борисович Юрченко - символ непідкореної творчості України, нестандартний експериментатор, вдумливий новатор з імпровізаційним підходом. Музика, що побудована на саморобних інструментах, світло-енергетичних імпульсах і вражаючій глибині, залишається одним із найцінніших артефактів українського андеграунду.