​​KaiserschlachtСили оборони України зайшли в весняно-літню кампанію відчутно краще підготовленими, ніж наш супротивник. Накопичувальний ефект виробництва ВПК та вихід ряду корпусів за рік на стабільну взаємодію всередині організмів – ось що дає свої результати.Противник, у свою чергу, намагається вирішувати декілька завдань, потребуючи залучення одночасно одних і тих ж ресурсів на різних напрямах.Так, з одного боку Росія в авральному темпі розгортає свій новий рід військ – Безпілотні Системи, забираючи потік поповнення до лав інших підрозділів ЗС РФ.З другого боку, не припиняються процеси стратегічного розгортання військ задля можливості конвенційного протистояння з країнами Європи.З третього боку, відбувається покриття втрат маршовим поповненням.Усі ці три напрями потребують одного ресурсу – людей. І з розподіленням цього ресурсу Москва відчуває суттєву проблему. Виснажується економіка, бо немає грошей, щоб повноцінно оплачувати контракти одноразовому поповненню. Немає грошей, бо немає людей, котрі могли б поповнювати достеменно податкові надходження.Паралельно при цьому Росія розгортає як мінімум декілька нових мотострілецьких дивізій та потенційно десантно-штурмовий корпус. Знову ж таки питання, а за рахунок кого? Бронетехніку та автомобільну техніку виділити – не проблема, в разі чого завжди є до кого звернутись, хоч КНДР чи КНР. Війська БпС формуються намаганням залучити туди молоде покоління зі студентів та навіть жінок (де знову ж таки видно дихотомію, бо офіційна влада РФ позиціонує чоловіків як гарматне м’ясо, а жінок як репродуктивне).Темпи розгортання підрозділів (принаймні, планів) аномальні, місцями фактично від роти до бригади. І це менше, ніж за рік. Чим літати, проблем немає, а ось ким?І так підходимо до третього – маршове поповнення, якість якого може здивувати пересічного громадянина. Його власні командири намагаються позбутися в інфільтраціях менше ніж за місяць від дати підписання контракту. Стираючи поповнення, вони оформлюють нові «кредити» на мапі, які не відповідають реальності.СОУ, маючи каскад помилок противника на руках та тимчасове технологічне підсилення (тимчасове, бо до всього можна адаптуватись, питання швидкості ворога).проводить низьку загальновійськових операцій. Вибиваючи зв’язок, логістичне забезпечення та маючи розтягнуті інфільтраціїні просування ворога, Сили Оборони в багатьох місцях вже мають суттєві результати.Чи призведе це до каскадного обвалу противника? Можливо. Це покаже час та вміння СОУ працювати на рівні Угрупувань військ, бо тактичні успіхи можуть поступово переходити в оперативно-тактичний рівень. А звідти мають можливість закріплення й на оперативно-стратегічному.Чи призведе можливий каскадний обвал противника до кінця війни? Коротка відповідь – ні. Коли до Москви зрештою дійде інформація про втрати, вийти з війни там не зможуть. Занадто дорога ціна виходу. Фактично ворог знаходиться з кінця 2025 року у стані цугцвангу, де кожен наступний крок лише наближає його поразку.Наступна дія ворога, орієнтовно наприкінці вересня (або середині жовтня) – повтор мобілізаційних заходів всередині країни. Але це вже не буде мобілізація з метою набрати солдат для затикання дір, як це було восени 22-го під Сватовим.Цього разу буде завершено стратегічне розгортання військ (ймовірно, навіть із позаплановим розгортанням деяких частин), та намаганням укомплектувати підрозділи БпС хоча б на 85%.Чи зможе колективна влада в Кремлі продати мобілізацію виключно втратами в Україні? Ні. Закидання новостворених підрозділів на наш фронт не змінить суттєво ситуацію на фронті, лише відтягнувши її на ще більш позиційний тупік. Особливо, коли в самій Україні та ЄС посилюються мобілізаційні заходи відносно військовозобов’язаних.Єдиним виходом для РФ буде вдарити туди, де СОУ не є для неї перешкодою. І саме вторгення до Балтії останні кілька місяців проробляється військовим та політичним керівництвом РФ у підготовчій фазі 1. А отже, «благодатний огонь горит – значит, воюем дальше»...