✙Над пропастью кринжи✙ | На основі наказів командування кожна військова частина у місці свого р...

На основі наказів командування кожна військова частина у місці свого розташування мала право поповнювати особовий склад, залучаючи місцеве населення до служби. Під час оборонних боїв підрозділи намагалися автономно здійснювати мобілізацію, співпрацюючи з місцевими органами влади. Проте успіх цього процесу не був гарантований: призвані селяни не завжди з’являлися, часто відкрито ігноруючи потреби війська. Деякі з них навіть заявляли, що не розуміють, навіщо воювати проти тих, хто нібито захищає простий народ.Нерідко мобілізованих передавали з однієї частини до іншої для укомплектування. Це створювало хаос та деморалізувало місцевих мешканців. Новобранці залишалися у строю лише доти, доки підрозділ стояв на місці. Після отримання наказу на передислокацію вони часто дезертирували, інколи забираючи із собою частину майна. Це свідчило про низький рівень національної свідомості та слабку мотивацію.Ситуацію ускладнювала відсутність дієвої адміністративної влади на місцях. Селяни, відчуваючи безкарність, відмовлялися виконувати мобілізаційні розпорядження, заявляючи, що «не дадуть ні війська, ні хліба, хай уже скінчиться та війна».Під час проведення мобілізації через небажання чоловічого населення часто доводилося вдаватися до сили. У деяких селах селяни навіть чинили збройний опір жандармерії, що прибула проводити набір. Це призводило до жертв серед військових. Для уникнення подібних випадків командуванню доводилося роззброювати селян і брати заручників. Такі заходи давали результат, проте бойова й моральна якість отриманих у такий спосіб поповнень була сумнівною, що швидко проявлялося у масових дезертирствах.Багато новобранців залишали лави ще до прибуття у запасні частини, просто розбігаючись по домівках. Офіційна звітність значно відрізнялася від реального стану: замість кількох сотень чи тисяч призваних на місця прибувала лише невелика частина. Часто у призначені пункти збору не приходив ніхто. Попри це, деякі командири у своїх звітах доповідали, що мобілізація відбувається «загалом добре». Це УНР. І чим закінчилось, знаємо. Всі помилки мобілізацій – це завжди, в першу чергу, помилки суспільства. До речі, траплялось на очі, як люд коментував заяву про законність мобілізації з боку представника ЄС з прав людини. Буцімто і ЄС вже поганий і йти туди не треба, бо самі українців вбивають. Який дивний народ. Усі його хочуть загеноцидити та вбити, куди не ткни.