✙Над пропастью кринжи✙ | Поговоримо трохи про ситуацію на Покровському напрямку. Чи є вона крит...

Поговоримо трохи про ситуацію на Покровському напрямку. Чи є вона критичною? Є. Чи прям все так погано, як малюють? Ні. Проблема в іншому.Маючи фіксацію з повітря, знаючи кількість засівших груп окупантів (загалом складаються з 1-5 одноразових штурмовиків), вибити їх не можемо. Вдала оборона – це коли є можливість провести контрнаступальні дії, щоб вибити ще не закріпленого противника с позицій.За останні півроку-рік головною проблемою є якраз неможливість на місцях провести контрнаступальні дії.Наприклад, вклинення у напрямку Ізюму сталося тому, що 66 омбр в один з моментів змогла виставити всього-навсього два танки на дії у відповідь. Без піхоти, бо її просто не вистачає.Так само, певен, маємо ситуацію і тут. Бійці сидять по 100 і більше діб на позиціях по 1-3 людини. Звичайно, супротивник малими групами зможе проходити. І в бій стрілецький вступає вже мінометка або дронщики. Звичайно, можна сказати про «тиловиків в окопи», сидячи вдома і не будучи залученим до Сил оборони. Але оперативні командування, командування родів військ та органи військового управління вже давно оптимізовані та переформовані таким чином, що кількість людей наявних зменшилась на 30 місцями 40%.А задач менше не стало. Особливо з переходом на корпусну систему організації та управління. Можна сказати, що погані офіцери – а які є? Я бачив і таких, хто майже 40 календарів змінив та тягне. І таких, хто в 90-00 роки пішов на кафедру, аби тільки не служити.Інших офіцерів в нас немає. Треба їх вирощувати безпосередньо в корпусах. Але й тут є проблема якості військового управління з певних об'єктивних причин.В нашому суспільстві сформувався певний договір, котрий рано чи пізно доведеться переглядати. Що тягнуть лише ті, кого або впіймали, або достатньо відбитий, щоб проміняти цивільне життя на військове.Але так війни навіть не заморожуються. Бо з одного боку повернулася політика, з іншого небажання взагалі мати якесь відношення до подій. Проблема лише в тому, що людей більше не стає.Рано чи пізно ми прийдемо до більш жорстких методів мобілізації. Ворог собі по факту вже все підготував для такого роду дій, а в нас такого і близько нема. І зростання тиску відносно прийняття певних політичних рішень буде прямо відштовхуватись від «реалий на земле».Тому, умовно кажучи, маємо проблеми з Покровськом і виходом у Дніпропетровську область – починається прямо мобілізація на корпусному рівні, де «лєтючі» команди будуть проводити оповіщення населення та забирати до своїх навчальних частин і мобілізувати виключно в інтересах корпусу. Яка з цього буде конкуренція за людей – думаю, й так ясно. А мир – його не буде з тим станом що є зараз. Навіщо росіянам зупинятися, коли можуть досягнути свого постійним тиском на фронтах. Отримати більше, ніж зможуть виторгувати на перемовинах. Мир можна отримати, лише відстоявши його та змусивши супротивника рахуватися з силами. А цього немає.