Вже як я перевелася в академію мистецтв, то почала займатися ілюстрацією. Але я була дууже залежна від думки авторитетів. В ті часи я тащилася від Іздрика і взялася проілюструвати вірші. Але з викладачкою в нас було різне бачення — вона казала, що вони про все і ні про що, а мені вони були дуже чуттєвими. Ну і в результаті вийшли незрозумілі за сенсом ілюстрації. Мені поставили низький бал, і я зневірилася в собі як ілюстраторці.

Після того я ще трохи малювала, але вирішила, що я недостатньо толкова в тому і стала на стежку дизайну. А коли на одній менторській сесії, мені сказали, що мої ілюстрації сильніші за дизайн — і я була в ступорі)

Іноді я думаю взятися за ілюстрацію знову, але вже хотілося б бути вільною від того схвалення й захоплення, в пошуках яких я трохи застрягла ще з дитинства. Хоча є ще й суто професійне питання — чи вмію я взагалі ілюструвати чужі ідеї, а не тільки саморефлексувати олівчиками…..

І поки шукаю відповідь, чи можу я робити щось не зарази похвали, а просто бо хочу.