#cowoанонси
Друзі, курс Олени Калантарової — "Буддійська філософія йоґи. Тіло-мовлення-розум: від Індії до Тибету"!

✍🏻 Коли: 18:30-21:30, середи, 5 зустрічей

21.10
28.10
04.11
11.11
18.11

✍🏻 Формат: online (Zoom)
✍🏻 Мова: українська
✍🏻 Вартість: 4400 грн

«Медитує не тіло – медитує розум».
- Калу Рінпоче, The Dharma ( p.131)

Що відбувається з філософією, коли філософське знання перестає бути лише теоретичним описом і стає практикою мислення? Який він — цей рух від концептуального конструювання (kalpanā) до свідомого встановлення режиму мислення та ревізії власних визначень (prajñapti)?
В межах буддійської традиційної методології отримання знання «слухання-обмірковування-медитація» (śruta-cintā-bhāvanā), йоґа (yoga) не є простим набором психотехнік заспокоєння чи досягнення надздібностей, що занурюють в блаженство. Йоґа є невід’ємною складовою медитації (dhyāna, bhāvanā): від ранньо-буддійських практик стабілізації уваги та проникливого аналітичного споглядання (śamatha&vipaśyanā) крізь дослідження досвіду суб'єктно-об'єктного розрізнення (vijñāna) аж до подолання чіпляння (upādāna) за таке розрізнення. Особливо методологічно чітко це завдання постає в буддизмі магаяни, зокрема, у філософській школи yogāchāra, де аналіз структури vijñāna, тобто суб’єктивації, концептуалізації та об'єктивації, — включається до практики оволодіння основними епістемічними інструментами: сприйняттям та умовиводом (pratyakṣa, anumāna). При цьому філософські визначення уже не лише описують світогляд (siddhānta) чи складають результати процесуального досвіду (skandhas) — вони стають операціями з ними. Отже, в yogāchāra проявляється тенденція до взаємного включення філософського аналізу та йоґічної практики. І ми розглянемо цю взаємну включеність як одну з визначальних характеристик йоґічного способу філософування.
Саме тому в курсі ми будемо поступово рухатися від буддійської філософії йоґи до йоґи філософії крізь йоґічне філософування, яке не стільки продукує концепції, а досліджує умови їх розрізнення, делегуючи самому розрізненню роль основи пізнання. Йоґічне філософування зосереджено на питаннях: що розрізнення робить із досвідом, зокрема досвідом мислення, і як можна практикувати пізнання, маючи апріорну ваду розрізнення – його недовершеність.
В якості першоджерел, ми будемо спиратися на тексти сутричної і тантричної традиції Індії і Тибету (зокрема, Тибетської книги Мертвих).
В якості мети курсу ми спробуємо дослідити спосіб філософування, у якому теоретичний аналіз пізнання переходить у практику роботи з його власними умовами. Оглянути як ця установка реалізується в окремих індійських і тибетських традиціях, зануритися в специфічне семантичне поле буддійської термінології і, за можливості, повправлятися в медитативних практиках. Головна мета — зорієнтуватися у великому просторі йоґічних практик і знайти ключ до переходу від філософської теорії до філософської практики.

ЗАПЛАНОВАНА ПРОГРАМА КУРСУ (повну програму див. у коментарях):

I. ЩО ТАКЕ ЙОҐА
II. КОЛИ ФІЛОСОФІЯ СТАЄ ЙОҐОЮ
III. КОЛИ ФІЛОСОФІЯ СТАЄ ЗНАННЯМ
IV. КОЛИ ФІЛОСОФІЯ СТАЄ ЗВІЛЬНЕННЯМ
V. ТВОРЧА ДИСКУСІЯ НА ТЕМУ «ТЕМНІ РИТРИТИ»
Завершальне питання курсу: що відбувається з розрізненням, коли йоґічна філософія, стаючи практикою трансформації режиму сприйняття й мислення, ставить під питання саме здійснення розрізнення?

Експертка: Олена Калантарова — філософ, буддолог, математик, докторант Українського Вільного Університету (UFU, München), засновник і ведуча онлайн-проєкту Буддологічна лабораторія в Україні (@budlab_ua).

🇺🇦 Для тих, хто зараз веде військове протистояння, участь в курсі безкоштовна!
____
⚠️ Для участі звʼяжіться, будь ласка, з модератором:
Тоня (@egal_was_passiert)