Про слух і “мені пофіг”Оскільки останнім часом переважно працюю з військовими, бачу, що як мінімум третина взагалі не користуються захистом слуху. Аргументація одна й та сама: «та я звик», «мені пофіг», «та я і так не чую вже нормально».Але є нюанс.Постріл ≠ просто «шумно»Кожен постріл - це імпульсний ударний тиск. 140–170 дБ.Це не просто “гул” у вухах - це мікроскопічне руйнування волоскових клітин у внутрішньому вусі, які, спойлер: не відновлюються.Відчув дзвін у вухах після пострілу? Це називається тінітус (tinnitus) - класичний симптом акустичної травми.І от що важливо: якщо тінітус з’явився, то, найімовірніше, ви вже втратили частину слуху у високочастотному діапазоні.Кожен новий епізод дзвону після стрільби - це черговий крок до погіршення слуху. Це не “мене пронесло” - це “тільки що щось в тобі зламалось ще більше”.Дзвін ≠ контузія.Але контузія - завжди з ним.Багато хто плутає:Тінітус після стрільби - це здебільшого ушкодження внутрішнього вуха (слухових клітин).Контузія (акубаротравма) - це вже про мозок і нервову систему. Там ушкоджуються м’які тканини голови, слухові шляхи в мозку, може бути струс.І так, активні навушники (які ще й закривають м’які ділянки позаду вух) дають захист не тільки слуху, а й частково - від ударної хвилі, яка здатна спричинити контузію. Це особливо важливо в закритих середовищах, на полігонах, у бронетехніці, при роботі з вибухами поруч, артилерією тощо.А от якщо після контузії з’явився тінітус, то це вже, найімовірніше, на все життя. Ми до нього звикаємо, але повної тиші більше не буде.Дехто каже, що “в тиші лягаєш спати і чуєш цей писк” - оце воно. І воно вже нікуди не зникне.Висновок:Навушники або беруші - завжди. Відсутні? Впихни хоча б гільзи в уха.Нажаль, тема захисту органів слуху та зору вічна.І, нажаль, більшість вчиться на своїх помилка, але то зазвичай вже пізно.