Потяг у Снах (2025) реж. Клінт БентліІ знову фільм про самотність, і знову, скоріше, про чоловічу. Цього разу ця тема загорнута в драму простого лісоруба і його родини на початку 20-го століття, коли зміни навкруги занадто швидкі, щоб за ними угнатися. Схоже на наше теперішнє, еге ж?А ще цей фільм про те, як ми не вміємо жити в моменті. Спочатку через те, що робимо все, щоб зробити майбутнє якомога краще, потім – через те, що страждаємо за втраченим минулим і переживаємо отриманні травми. А коли нарешті розуміємо, що теперішнє – це і є життя, вже занадто пізно, щоб встигнути ним насолодитися. І Джоел Еджертон чудово передає всю цю розгубленість, збентеженість і неприкаяність.Але в фільмі є і ще один головний герой – це природа. Вона тут, як і Еджертон, зʼявляється ледь не в кожній сцені. І вона така прекрасна, що якщо повсякденню не вдається змусити вас зупинитися і роздивитися навколо в пошуках краси, то цей фільм точно змусить вас затамувати подих від зачудування. Це повільне кіно, але повільне на якийсь терапевтичний манер. Саме таке кіно змушує глядача порефлексувати над своїм власним життям, забувши про його шалений темп.#драма🍅 Механічний Помідор 🍅