✙ Churcher ✙ | Пару цікавих моментів з інтерв'ю Тараса Антошевського з д-ром Геннадіє...

Пару цікавих моментів з інтерв'ю Тараса Антошевського з д-ром Геннадієм Целковським ...Для ПЦУ, яка не може переконати румуномовні парафії переходити в її вікаріат, спеціально для них створений, погодитися на існування структури РумПЦ, за умови визнання з боку Бухареста, буде “меншим злом”, ніж впиратися. Але з іншого боку, це піти на “втрату” канонічної території, навіть якщо громади ПЦУ будуть існувати в перемішку з румунськими громадами. І не факт, що перейдуть лише румуномовні громади, бо на Закарпатті місцеві лідери сепаратизму погрожували вже, що швидше перейдуть до когось іншого, ніж до ПЦУ.Отже, що тоді робити? Які кроки, на Вашу думку, є оптимальними для держави і ПЦУ?Гадаю, що ПЦУ та Вселенський Патріарх ще не вичерпали всі аргументи для РумПЦ щодо визнання ПЦУ та згоди румун на те, що румунський вікаріат в ПЦУ є достатня структура для румуномовних громад. Але не забуваємо, що ці 130 громад в УПЦ, тому згода РумПЦ ще не призведе автоматично до їх переходу до вікаріату всередині ПЦУ. Відповідно, держава має натиснути на УПЦ в той момент, коли з'явиться передумови реалізації ідеї румунського вікаріату ПЦУ через домовленість з РумПЦ (залишу за дужками світоглядне питання, чи потрібно тиснути державі на УПЦ).Відповідно, ідея повернення історичних земель присутня імпліцитно в румунському суспільстві та політиці. Тому РумПЦ не вигадує нічого нового, вона просто реалізує цю “реконкісту” в Україні, Молдові, Сербії. Перед Румунською Патріархією стоять цікавіше завдання — переглянути рейтинг потужностей (не канон) диптиху. Для неї Україна з Росією — це епізод боротьби за вплив в православному світі, аніж в Румунії. Зв'язуватися з правими політиками Патріархії в цілому не з руки, а ось давати “пограти” в праву політику архиєпископу Томіському та консервативному крилу можна. Тому для Патріархії в цілому український трек боротьби за 130 громад та РумПЦвУ це частина перевлаштування православного світу в контексті незавершеності Кіпрських інтенцій. Україні потрібно збільшувати в рази наукові, гуманітарні, освітні зв'язки українців з румунами, переходити на середню ланку взаємодії. Я оцінюю РумПЦвУ як складову іредентизму: "раптом Україна посиплеться, міжнародна спільнота погодиться з розчленуванням України та дасть дозвіл Угорщині та Румунії зайняти відповідні землі” — сидить глибоко думка в голові будь-якого, не тільки правого, політика.Аргументи РумПЦ щодо невизнання ПЦУ: в Україні дві Церкви; ПЦУ створена як політичний проект; Ми не хочемо дуже сваритися з Москвою; ПЦУ створена на основі неканонічної Церкви; Патріарх Варфоломій діяв одноосібно, не соборно.Претензії Румунії до влади України: українська влада не реєструє релігійну організації РумПЦвУ; румунські парафії примушують переходити в ПЦУ; захоплення представниками ПЦУ храмів, де служать румунською мовою; в ПЦУ створено фіктивний румунський вікаріат, до якого ніхто не увійшов; українська влада упереджено ставиться до румунської меншини, не враховує їх освітні, культурні та релігійні потреби тощо.Цікаво. Ми справді можемо розраховувати, що при такому важкому становищу відносин у церковному, а виходить що не тільки церковному, а ще й в міждержавному сенсі, усі проблеми можна буде розв'язати за допомогу Константинополю, бо Патріарх має таємні механізми впливу на РумПЦ, як стверджує пан Целковський? Почитайте інтерв'ю повністю, ми мабуть не так дивилися, але щось нам здається, що якщо РумПЦ зараз так зручно для себе інтегрувалася в політичні процеси, які відповідають інтересам як правих так і лівих(центристів), то рецепт із тиском Фанару водночас із налагодженням співпраці в гуманітарних ініціативах, враховуючи таку величезну купу претензій як до ПЦУ, так і до влади....ну то таке. Тим адекватніше виглядає ідея не віддавати Буковину Румунії, а тримати її для ПЦУ.Спостерігаємо, що тут сказати.CHURCHERCHURCHER 2.0 - резерв