Психологія з Орхідеєю | Співзалежність у стосункахЧ. 4Чому я залишаюся в цих стосунках?Найчаст...

Співзалежність у стосункахЧ. 4Чому я залишаюся в цих стосунках?Найчастіше це страх самотності та надцінність поточних стосунків попри їхню дисфункціональність, а подекуди й загрозу для життя свого чи дітей.Коли стосунки, нехай навіть далекі від бажаних, стають надцінністю? Коли немає можливості або права, або людина чимось зупинена вийти у світ, до інших людей і створити там контакти з іншими людьми. Вона може бути зупинена страхом повторення минулого негативного досвіду, ідеєю, що світ і люди в ньому небезпечні – у кожного клієнта своя історія.Тоді поточні стосунки стають надцінністю, оскільки їх більше немає з ким будувати. У цьому місці страх самотності зростає в рази разом із цінністю партнера. У комплекті зі страхом прояву в зовнішній світ, отримуємо замкнуте коло. Як діти вчаться ходити і в якийсь момент бояться відпустити опору, так і людина судорожно тримається за “синицю в руці”, адже вона “краща, ніж журавель у небі”.У цьому випадку в досвіді людини зазвичай немає близьких і довірчих стосунків з батьками чи іншими дорослими, любов і увагу дорослого доводилося завойовувати власною гарністю (поведінка, навчання, інше). Треба було бути постійно кращим за “сина маминої подруги”. Тут повністю втрачається фокус на собі і зміщується він у бік бажань і потреб батьків чи інших дорослих. Ти краще знаєш, що хоче інший і що йому важливо, але абсолютно нічого не знаєш про себе і свої потреби і, відповідно, ще менше про те, як їх задовольнити (якщо раптом випадково вдалося їх виявити).Тут і виникає та сама напруга і тривога – я хочу чогось, це дивно і страшно, і я не знаю, що з цим робити – переключуся я краще на іншого (партнера, дитину), адже я точно знаю, що йому потрібно і як. Тут і виникають співзалежні стосунки – я не можу жити своє життя, це надто лякає і тривожить, адже я нічого не знаю про себе, – тоді я буду жити життя іншого. Або в мене є заборона на своє життя від батьків з дитинства, на власні емоції і потреби в єдиний для мене сценарій - це вгадувати і обслуговувати потреби іншої людини, турбуватися про нього, бо турбуватися про себе - це егоїзм (як говорили чи показували батьки).Але справжній вихід від співзалежності - це якраз і повернення до себе, турбота про себе, власні потреби (і це насправді не егоїзм!). А коли ми вміємо любити себе, зможемо любити інших, але вже з позиції рівних відносин, де потреби обох однаково цінні і важливі, і де вкладати у відносини мають також двоє, турбуючись один про одного, не забуваючи насамперед про себе.#стосунки