Після важкого дня на роботі моя мама подала вечерю й поставила перед татом тост… повністю підгорілий. Я, будучи дитиною, сидів і чекав, чи скаже він щось… Але ні. Він узяв тост, усміхнувся мамі, спитав мене, як пройшов мій день у школі, і з’їв хліб, не мовивши жодного слова. Я не пам’ятаю, що йому відповів, але чітко запам’ятав, як він намастив хліб маслом і варенням… і з’їв його повністю, наче нічого не сталося. Того вечора, коли ми вже закінчували вечерю, я почув, як мама вибачалась за те, що не вслідкувала за тостом. А тато, з тією ж спокійною усмішкою, відповів:—Не переймайся. Іноді мені подобається добряче підсмажений хліб. Пізніше, коли я пішов побажати йому на добраніч, не витримав і спитав, чи справді йому подобається такий тост. Він обійняв мене і сказав те, що я памʼятаю й досі:—У мами був важкий день. А підгорілий тост — це дрібниця, яка нікому не зашкодить. У житті повно недосконалостей — і в речах, і в людях. Уміння приймати це і вибачати — ось що допомагає зберегти любов. Один підгорілий тост мене не засмутить. І через нього я не хочу засмучувати маму. А потім, із тією його спокійною мудрістю, додав:— Кожен із нас веде битви, яких інші не бачать. Тож будь добрим. Навіть більше, ніж здається потрібним. Бо ніхто не має всіх відповідей, а інколи й усього життя не вистачає, щоб навчитися жити. Після цього він поцілував мене в чоло й сказав:— Щастя — це не пряма дорога. На ній є повороти, які називаються помилки. Світлофори — це друзі. Попереджувальні знаки — це сімʼя. І навіть коли шлях важкий — пройти його можна, якщо з собою ти маєш: • запасне колесо, яке зветься рішучість, • потужний двигун — любов, • надійне страхування — віру, • повний бак — терпіння, • і найголовніше — досвідченого водія на імʼя Бог. З інтернету#притчі