Коли думаєш, чи є сенс, після такої ночі, писати щось про мистецтво, а потім сам себе вмовляєш, що звісно, є, бо коли ж ще? В Teatroom відбулась премʼєра нової роботи однієї з моїх улюблених режисерок - Тетяни Костинюк. Після цікавого, камерного «Гойзума», та масштабного, одіозного та резонансного «Орландо», де самої Тетяни було трохи меньше, ніж хотілось би, режисерка повернулась в знайомий для себе формат камерної сцени і… зробила, на мою думку, одну з найкращих вистав року! Нещодавно я казав, що якщо ще раз почую про 105 інсценізацію «Украденого щастя», я почну волати вголос! Але ця робота змінила мою думку! В «Щасливому щасті» ідеально, для мене, склалось майже все: форма, сценографія, хореографія, робота з оригінальним текстом, якій за незвичною формою компʼютерної гри, не втратив, а, навпаки, набув додаткових сенсів. Але, головне, звісно, акторський склад! Круті всі другорядні герої, кожен/кожна на своєму місці і ідеально працюють на загальну історію, даючи можливість головним акторам/акторці повністю розкритись! Мій улюблений Павло Шпегун зробив дуже цікавого персонажа, якого, як я бачу, хвалять майже всі, але мені трохи не вистачило «фарби», трохи надто негативним виявився «компʼютерний образ», хотілось би якогось співчуття більше. Але, все одно, дуже добре зіграно! Настя Малахова, акторка, з якою я працюю у виставі «Метод 46», прекрасна Анна. Щира, смішна і трагічна водночас! Але найнеочікуваніший мій фаворит - Михайло Дадалев!!! Це повний розйоб! Неможливо відірвати очей та вух! Майже ідеально зроблена роль! Респект! Наступні покази обіцяють в серпні, не пропустить! В нас стовідсотково один з номінантів в різних номінаціях на 5ту, ювілейну премію «Чорний лотос»! Фото: Six frames (інстаграм сторінка)