Роман в листах Шодерло де Лакло «Небезпечні звʼязки» є однією з моїх улюблених книг! Я бачив ВСІ екранізації, починаючи з нуарного трилеру Роже Вадима 1959 року з Жанною Моро, Жаном-Луі Трентінʼяном та Жераром Філіпом, продовжуючи шедевром Стівена Фрірза з Гленн Клоуз та Джоном Малковичем та юними Кіану Рівзом та Умою Турман, потім «Вальмон» з Аннетт Бенінг… ну і сучасними «Жорстокими іграми» з Сарою-Мішель Геллар і, навіть, серіалом 2024 року. Тому на виставу Молодого театру я йшов вже з подвійним настроєм: хотілось, щоб здивували, але не вірив в це!) Не дивлячись на шикарну сценографію, перша дія була як качелі: крінжова сцена змінювалась на шикарну і так по колу!) але десь за півгодини до кінця першої дії вистава вирулила в потрібне мені русло і я відчув те, заради чого йду в театр: мурахи! Вистава перестала грати в драмеді, а перетворилась на те, чим і є роман Локло- жорстку, навіть жорстоку сатиру, де вже не до сміху! Друга дія була просто неймовірна! (Хоча багато чув від молоді, що їм якраз зайшла більш перша, де було місце комедії) Як на мене, лінія з Сесіль вийшла, все ж, занадто гротескна (хоча вся вистава зроблена в цьому стилі), і для мене за комедійну частину чудово відпрацював Макс Козиний в ролі Азолана! Висновок: майже досконала режисерська робота Андрія Білоуса зі стилем «гротеск», чудова робота Вікторії Ромашко… та і вся вистава просто wow! 🤩 Єдине питання з фіналом: хоча режисер чоловік, фінал він зробив дуже феміністичним, віддав перемогу жінці! В оригіналі же ж, драма в тому, що Вальмон перед смертю встигає завдати рівноцінний удар маркизі і це робить драму набагато сильніше. Але на це воно режисерське бачення, готовий з ним погодитись! Та і фінальну сцену в режисурі Фрірза в опері з Гленн Клоуз навряд чи хтось переграє!)