Урок Кравченка: чому генпрокурора мають обирати на конкурсі

Генпрокурор — одна з ключових посад у системі правосуддя. Водночас зараз кандидата фактично визначає президент, а Верховна Рада погоджує його призначення без відкритого конкурсу та незалежного оцінювання професійності й доброчесності.

Історія Руслана Кравченка знову показала вразливість такої системи. Після його звільнення 15 вересня президент 17 вересня призначив Антона Ковальського виконувачем обов’язків генпрокурора. Публічного пояснення, чому вибір зупинили саме на ньому, немає.

А тим часом у Раді вже є законопроєкт №15343, який пропонує змінити процедуру призначення генпрокурора та запровадити відкритий конкурс.

За запропонованою процедурою конкурсна комісія визначала б двох фіналістів, президент обирав би одного з них, а Верховна Рада мала б погодити призначення.

Не факт, що Ковальський програв би такий конкурс. Але за нинішньої процедури ми не можемо перевірити, чому саме він став в. о. генпрокурора.

Рух ЧЕСНО розбирався, як змінити порядок призначення очільника прокуратури та чи може конкурсний відбір стати запобіжником від політичного впливу.