Мене завжди цікавили ілюстрації як реакція художника на текст. Так було й із книгою «Як зрозуміти тварин. Дослідження та відкриття». Я вирішив, що книжка не мусить бути ілюстрована в єдиній манері. Навпаки, можна дотримуватися своєрідного енциклопедичного підходу, де поруч уживаються малюнки, інфографіка, ботанічні ілюстрації, відсилки до історії, навіть гумористичні сценки. Деякі розвороти я прагнув зробити з ефектом несподіванки: показати буденні речі з незвичних ракурсів чи в несподіваному масштабі. Такі ілюстрації займали майже весь розворот і не завжди залишали місце для тексту, але вони були потрібні як своєрідні акценти в книзі.На щастя, редакція підтримала всі мої пропозиції — і щодо стилістичних рішень, і щодо гумору. І мушу з вдячністю відзначити: це була одна з найадекватніших, найкомфортніших і найпрофесійніших співпраць у моєму житті. Коли працюєш над великою книгою, якою би цікавою вона не була, настає мить втоми й вигорання. Зазвичай її посилюють безкінечні правки й переробки, знайомі кожному художнику. Але цього разу було інакше: взаєморозуміння, довіра й повна свобода для творчого пошуку.І коли я втомлювався від певної стилістики, міг просто змінити її — створити щось більш умовне, дотепне, кумедне. Ця робота нагадала мені: ілюстрація в дитячій книжці — це не лише пояснення тексту, а й самостійна гра, де художник, текст і маленький читач стають рівноправними співучасниками."А ви вже читали книжку? Діліться враженнями в коментарях!